Про те, щоб, готуючись до причастя Пречистих Таїн, не піддаватися лінощам

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 61-е

В середу п'ятого тижня. - Про те, щоб, готуючись до причастя Пречистих Таїн, не піддаватися лінощам

Браття і отці! Вчора, коли в наш монастир прибув посол від кесаря, всі ми у ту ж мить зніяковіли, знітились, І від несподіванки виникло багато помислів. Потім, коли довідались, що він прибув не заради нас, відразу звільнились від страху і трепету. Запитую вашу любов: чому ми так налякалися і зніяковіли, коли побачили посла від кесаря? Звичайно тому, що ми вважаємо себе не друзями кесаря, а великими його ворогами, бо не виконуємо його волі і повеління бути спільниками з ним в іконоборчій єресі. Якщо б ми були його друзями й улюбленцями, то дуже зраділи би його посланцеві, знаючи, що він щоразу приходить до нас з якимось благодіянням і дарами.

До чого, браття, я вам це повідаю? До того, що й кожна душа, яка за добре життя і Божественні чесноти удостоїться того, що Бог буде до неї милосердним і милостивим, у час розлучення з тілом, коли прийде післаний Богом ангел забрати її, не зніяковіє І не злякається, а з любов'ю дивитиметься на нього і з радістю піде до свого Владики. А душа, яка в цей час виявиться неготовою і зіпсутою, гірко, але марно і без користі заплаче, бачачи, що ні від кого нема допомоги і потіхи. Бо тут і друг, і брат можуть утішити людину в пригніченості й скорботі і трохи підбадьорити її в страсі, який на неї найде. Там же ні від кого і ніякої не буде допомоги, лиш немилосердно і немилостиво захопить ангел цю окаянну душу. І як тільки ми чуємо про це і згадуємо цю неприємність, то лякаємося.

Отож, роздумаймо, браття, якщо моє слово і самий тільки спогад про ту страшну годину приводять нас у страх і трепет, то що буде тоді, коли прийде той час? Як ця душа стане перед страшним Христовим престолом? Послухай, що каже пророк Даниїл про це судилище: «Ріка вогненна розливалась, виходила з-поперєд нього. Тисячі тисяч йому служили, і силенна безліч перед ним стояла» (Цан. 7, 10). Суддя страшний, ніщо не скрито від Нього, тортури тонкі й страшні за все - аж до пустого слова, як говорить Євангеліє. Як тоді витримає це душа? Воістину «страшно впасти в руки Бога живого», але ще страшніше тоді коли почує душа отой праведний вирок, що віддає її на вічну муку.

Тому прошу і молю вас, браття, поправмося і приготуймося перед смертю; покаявшись, зробімо Бога милостивим і милосердним до нас, зробімо друзями ангелів, що мають прийти до нас. Нехай ніколи не сплять очі нашого ума і нехай він мужньо протистоїть пристрастям і гріхам та ніколи їм не кориться. А якщо йому доведеться захитатися у своєму стоянні, то нехай він одразу повернеться до свого попереднього устрою, загасивши сльозами розпечені стріли диявола, і наповниться бажанням і любов'ю до Христа. Апостол Яків говорить: «Ревна молитва праведника має велику силу» (Як. 5, 16). Отож ми потребуємо молитов один за одного, особливо ж - єрейських. Також потребуємо керівництва і порад учителів, тобто архиєреїв, які мають велику силу; особливо ж і ще більше - потребуємо сліз і розчулення, а понад усе - Святого Причастя.

Я дуже дивуюся, бачачи, що ми не маємо ревності й завзяття часто причащатися. Причащаємося тільки в неділю, а якщо Літургія буває іншого дня, - ні. Тоді як монахам, особливо у спільноті, належало би, якщо можливо, всім і кожному щоденно причащатися Святих Таїн. Нині ж дуже рідко так причащаються. Я говорю про тих, які очищують і душу, і тіло, а не про те, щоб причащатися абияк, просто і без випробування себе. Адже апостол каже: «Хай, отже, кожний випробує себе самого», чи гідний «і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Гоподнього Тіла, суд собі їсть і п'є» (1 Кор. 11, 28-29), і велику муку готує своїй душі. Святе Причастя - це хліб життя. Цей хліб дає життя вічне, і блаженний той, хто приймає його, не знаючи за собою жодного злого пожадання або ворожнечі, п'янства, обжерливості, грошолюбства чи малакії та всякої іншої нєчистоти. Послухай, що каже Христос: «Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу» (Ио. 6. 51). І ще говорить: «Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а яв ньому» (Йо. 5, 56). Бачите, браття, несказанне і безконечне дарування - Христос не тільки вмер за нас, але й дав нам тіло і кров Свою для поживи і пиття. Який інший, більший від цього, знак міцної любові Бога до нас і що більш спасительне для душі? За повсякденною трапезою нема нікого, хто б не їв, а якщо б комусь заборонили, то дуже образили б. А про цю страшну трапезу, яка є не простий і звичайний хліб, а хліб життя, і чаша не проста, а чаша безсмертя, - чи ж можна подумати, що причащатися її не є настільки ж необхідно? О, як це було б нерозумно! Але навіть якщо так було дотепер, то віднині й надалі поправмося, й пізнавши велич дару і благодаті, очищуючись, скільки в наших силах,  таким чином причащаючись Пречистих Таїн для здоров'я душі й тіла. Як тільки випаде нам почути церковний благовіст, залишімо и працю рук і поспішімо з великим завзяттям, щоб причаститися. Це подасть нам велику допомогу і заступництво, бо готуючи себе завжди  до Святого Причастя, ми віддаляємося від усякого гріха. А коли не дбаємо про Причастя, тоді впадаємо в численні гріховні пристрасті. Завжди робімо так, приготовлюючи себе, щоб стати причасниками о вічного життя. О, якби сподобитися нам його отримати за благодаттю  і чоловіколюбсгвом Господа нашого Ісуса Христа, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!