Про те, що нам належить обновлятися через терпіння випробувань

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 60-е

У четверту неділю, весною. - Про те, що нам належить обновлятися все більше й більше через терпіння видимих і невидимих випробувань, які нам випадають

Браття і отці! Ось пройшла зима, настала весна, і ми бачимо, що все на світі молодіє і оновлюється: розцвітають дерева і рослини, землю прикрашає зелень і квіти, птахи радіють, щебечуть і оспівують Життєдавця Христа, і все інше оновлюється. Бачачи це, ми радіємо і прославляємо премудрого художника Бога, який кожного літа оновлює світ. І достойно, бо апостол говорить: «...невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме» (Рим. 1, 20), тобто через видимі Божі творіння і красоти світу, ми пізнаємо і оглядаємо оком душі, тобто умом, отой другий світ, незбагненний і невимовний, велику Божу силу.

Тому коли ми бачимо оновлення і веселимось, ми не повинііі зупинятись тільки на цьому. Ми мусимо доходити до розуміння і чогось більшого, а саме: таке оновлення і прикрашення світу, що буває навесні, має своїм початком і своїм «винуватцем» зиму. Бо якщо не настане спочатку зима і не натворить снігу, дощу, вітру й льоду, не отвердить і не оледенить землю, то не матиме земля навесні цієї краси. Так само буває і з душею: якщо не засніжиться вона скорботами, утисками, трудом і стражданнями, то не розцвіте, не принесе плодів і не отримає милості й благословення від Бога, як і апостол каже: «Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення» (Євр. 6, 7).

Переносімо і ми, браття, усякий гніт, утиски, видимі й невидимі випробування, що трапляються нам, цей подвиг справжнього посту - голод, спрагу і страждання, щоб і ми принесли плоди й отримали благословення від Бога, а разом з тим прийняли як гостя і нагодували Господа нашого Ісуса Христа.

Бо так само, як ми радіємо і веселимось, бачачи красу Його творіння, так і Він веселиться, бачачи красу і плідність наших душ. Які ж плоди душі? «...любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал. 5, 22-23), - ось якими плодами живиться і звеселяється Христос. Блаженний, хто живить Його, бо отримає від Нього в поживу вічні блага, блаженний, хто приймає Його як гостя, бо буде прийнятий Христом як гість у небесному царстві. І якщо тут той, хто, удостоївшись прийняти у свій дім царя, вельми радіє і веселиться, що сподобився такої честі і відваги, то тим більше буде радіти той, хто сподобиться прийняти в себе мешканцем Царя царів і Господа над панами. А що Він мешкає в достойних, то про це Сам Він говорить в Євангелії такими словами: Я і Отець Мій, - «прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло» (Йо. 14, 23). І ще говорить: « Той, у кого мої заповіді і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе» (Йо. 14, 21). Ось чому оскільки Христос обіцяє нам такі великі дари й обдарування, то й ми переносімо з радістю за Його ім'я все скорбне й гірке, пам'ятаючи слова апостола: «Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква» (Кол. 1, 24), тобто ми - ті, що увірували в Нього. І апостол Яків говорить: «Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, за витривалістю ж нехай слідом іде досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало» (Як. 1, 2-4). Бачите, браття, що у випробуваннях - радість і в скорботах - веселість. Таке усе, що є заради Бога. Живучи непорочним життям, і ми успадковуємо Небесне Царство у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!