Про таїнство воплочення Господа нашого Ісуса Христа

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 57-е

На Благовіщення. - Про таїнство воплочення Господа нашого Ісуса Христа і про те, що нам належить духовно це свято святкувати

(ВИГОЛОШЕНО В ДЕНЬ БЛАГОВІЩЕННЯ)

Браття і отці! Настало Благовіщення - перше з Господніх празників, і ми повинні святкувати, але не просто, як більшість людей, а з благоговінням і розумінням таїнства. В чому ж полягає це таїнство? В тому, що Син Божий став Сином людським, вибравши посередництво святої Діви, вселившись у неї, створивши з неї собі храм і ставши повністю людиною. Дяя чого? Щоб викупити людину з законної клятви, як і написано (Гал. 3,13), щоб ми стали Божими синами; щоб не були вже рабами диявола, а були вільними, щоб не були пристрасними:, а стали безпристрасними, щоб не були плотолюбними, а стали Бого-любивими, які не за плоттю ходять, а за духом: «Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, - про духове. Бо прагнення тіла веде до смерти, а прагнення духа - до життя і миру; тому що прагнення тіла вороже Богові - бо не кориться законові Божому, та й не може. Тілесні не можуть подобатись Богові» (Рим. 8, 5-8).

Ось, коротко кажучи, сила таїнства. Тому ми повинні духовно святкувати і духовно жити, в святості й правді, в любові й лагідності, в мирі й довготерпеливості, в благості, в Дусі Святому, щоб наскільки це від нас залежить, воплочення Господа нашого Ісуса Христа не стало в нас марним і недієвим.

Окрім цього, ми повинні молитися і скорбіти за світ. Чому? Тому, що Син Божий прийшов спасти світ, а світ відкинув Його. Відкидають Його племена і язики; відкидають варварські народи і ті, що сповідують Його святе ім'я - одні зіпсутою вірою, інші - порочним життям. Що треба було створити і не створив Господь? Будучи Богом, Він став людиною, «Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної» (Флп. 2, 8); подарував нам на поживу Тіло Своє і для пиття - Кров Свою; сподобив нас називати Його Отцем і братом нашим, главою, учителем, женихом, співнаслідником — всього тепер і не перерахувати. А проте Його відкидають, і Він усе це терпить. «Бо Я прийшов не судити світ — говорить Він, — а спасти світ» (Йо. 12,47).

Що ми на це скажемо, браття? Те, що істинні учні, бачачи непокору і непослух товаришів, скорблять за них і співчувають їм, виявляючи цим любов до учителя і своїх товаришів; так поступають і вірні раби, коли бачать непокору своїх рідних.

Тому і великий апостол заповідає християнам, «щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей, за царів і за всіх тих, що стоять при владі» (1 Тим. 2, 1-2). Про себе він говорить ще й таке: «Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі. Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці. Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом...» (Рим. 9, 1-3). Бачиш силу любові? Бачиш висоту чоловіколюбства? Те саме показав Мойсей, говорячи Богові: «Ой, коли б Ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з твоєї книги, що Ти написав» (Вих. 32, 32).

Так і ми, як істинні учні Христові, а не беззаконні діти, повинні думати не тільки про себе, але й про братів і про цілий світ, і скорбіти, І молитися. Таким чином догоджаючи Господу, ми будемо спадкоємцями вічного життя у Христі Ісусі Господі нашому, що Йому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!