 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення" Поучення 56-еНа згадку про сорок святих мучеників. - Про наслідування Христових страстей Браття і отці! Ми дуже скористали з того, що залишили наш перший монастир. Задля чого і задля якої причини мали би ми спокутувати інших, хоча самі й не зазнали би ніякої шкоди? Навіщо замість того, щоб приносити користь собі та іншим, ще й шкодимо собі? Але ми зробили те, що від нас залежало і чого вимагав час А оскільки тепер, за вимогою часу, вони не захотіли бути гнаними за Христа, як і деякі інші, тому-то й мусили ми послухатись слів пророка: «Нечистого нічого не торкайтесь/ Виходьте геть з-посеред нього! (Іс. 52, 11). Якщо ж хтось чинить інакше, то дасть за це звіт Богові в судний день. Бо, на мою думку, жити спільно з ними означає те саме, що сопричастя з єретиками. Ви бачите, що цей вихід розлучає нас зі світом і наражає нас на гніт, утиски, голод і спрагу, гоніння, в'язницю, смерть, але «в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас» (Рим. 8, 37), - Богові, який, коли бачить спраглу і люблячу Його душу, укріпляє і утверджує її, щоб вона змогла перенести страждання за Нього. Про це свідчать разом з іншими святими і сорок святих мучеників, пам'ять яких ми нині святкуємо. Ми не можемо сказати, що вони мали іншу природу. Але, оскільки, вони полюбили Бога від щирого серця, то Він укріпив їх. І вони перемогли невидимого ворога-диявола немочі своєї плоті, звершивши світлий та славний подвиг, і прославившись у цілому світі так, що всі християнські уста величають і прославляють їх. Блаженний той, хто принаймні частково сподобиться бути причасником Христових страстей: кого гонитимуть - бо і Він був гнаний; хто буде зв'язаний - бо і Його зв'язували; кого битимуть, бо і Його били; хто терпітиме наругу, бо і Він терпів наругу і був опльований; кого кинуть у в'язницю - бо і Його кидали. А чи хочеш знати, яка буде честь і нагорода за ці страждання? Послухай Божественного Павла, велику небесну сурму, яка голосить: «Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити. Коли страждаємо, то з ним будемо й царювати. Коли Його зрікаємось, то й він зречеться нас. Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може» (2 Тим. 2, 11-13). Би бачите, які великі обітниці дарів і загрози мук і покарань. Тому постараймося, браття, і потрудімось, щоб не згубити подвигів, здійснених нами раніше за благодаттю Христовою, а саме: вигнання, ув'язнення, побиття та інших страждань, які ми перетерпіли заради Христа. Хоча й не всіх нас кидали у в'язницю і не всі наражалися на інші тяжкі страждання. Проте оскільки ми спільнота, то терпіння скорбот однаково торкає усіх, як і апостол говорить: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1 Кор. 12, 26). О якби нам, браття, мати ще більше любові і однодумності, «Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані» (Еф. 4, 4), маючи головою Господа нашого Ісуса Христа, щоб благодогодити Богові і отримати Небесне Царство у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. [ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ] [ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
