Про християн, замучених болгарами за те, що не хотіли з’їсти м’яса у Святу Чотиридесятницю

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 55-е

У третю неділю посту. - Про християн, замучених болгарами за те, що не хотіли з`їсти м'яса у Святу Чотиридесятницю

Браття і отці! В цьому поученні я хочу розбудити вашу любов до чесноти корисним для душі оповіданням. Історія така: в Болгарії, про що ми достовірно від багатьох довідались, вийшов указ від володаря країни і злобне повеління щодо полонених наших братів християн: якщо вони погодяться з'їсти м'яса у Святу Чотиридесятницю, то він залишить їх живими, а якщо не погодяться - то мечем умертвить їх усіх. Нечестивець цей настійно вимагав, щоб його повеління було виконане. Тоді зібралися в одне місце багато полонених з жонами і дітьми і стався між ними великий плач і ридання: з одного боку вони думали про те, що з'ївши м'яса, порушать християнський закон, а тому скорбіли і плакали, а з другого боку - боялися смерті. Остаточно ж, на жаль, вони були переможені і послухались повеління тирана. Проте з їх середовища відділилося чотирнадцять сімей, які говорили: «Не виконаємо повеління нечестивця і не будемо їсти м'яса у Святу Чотиридесятницю». Що ж було далі? Інші християни умовляли їх не впадати в крайність і за такий гріх не наражати себе на смерть, а краще - опісля очистити себе сповіддю і покаянням. Але вони цілковито відмовились від цього, надіючись на Бога і на те, що будуть насолоджуватися вічними благами. Що ж надумав отой тиран-властитель, бачачи їх непохитний намір? Він вирішив убити одного з них, а жону і дітей його, як полонених, віддати татарам, надіючись, що інші злякаються і виконають його волю. Повеління його було негайно виконане. Але інші аніскільки не злякались цього, а ще більше укріпились і говорили: «Ми християни і маємо таке саме бажання, як і наш брат, що постраждав». За це добре визнання вони були обезглавлені і почили у Господі.

Бачите, браття, що і нині здійснюється Євангеліє Царства Божого, бо Господь каже: «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене». І ще говорить: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть, а бійтеся радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт. 10, 37-38.28). Послухались і ці Євангельських повелінь, виконали Божу заповідь і повеління і отримали, блаженні, вінець мучеництва. Вони не поступились у ревності святим Макавеям, подвоївши їх число, тому що тих було сім, а цих - чотирнадцять. Ті постраждали за те, що дотримуючись закону Мойсея, не з'їли свинини, а ці - за те, що не з'їли м'яса у Святу Чотиридесятницю. Останнє має перевагу перед святими Макавеями, тому що тоді закон забороняв євреям їсти свинину, а цим в крайності можна було трохи з'їсти і не наразитись за це на осуд, про я що говорить і Василій Великий. Але так як невірні робили це з метою принизити християнський закон, ці християни не захотіли зневажити закон Христа з любові до Нього. О дивна купівля блаженних мужів! За короткий час вони отримали Царство Небесне.

Що скажуть на це ті, які спілкуються з єретиками іконоборцями і кажуть, що їх віра православна від цього не зазнає шкоди? Де ще й ті, які кажуть: якщо хтось умре за Христову ікону, то це не буде зачислене йому як мучеництво? Бо якщо сподобились бути мучениками ті, що не з'їли м'яса у Святу Чотиридесятницю, то тим світліших вінців сподобляться ті, які видадуть себе на смерть за те, що не відречуться ікони Христа і Бога нашого. Проте вони, наче потьмарені, хочуть, як самі оступились, так і інших увергнути в бездну загибелі. Але ми, браття, прославимо Бога нашого, який прославляє тих, що Його прославляють, який і нині, в наш час, являє мучеників.

Поміркуймо ще й про таке: якщо люди, назовні прості й мало-вчені, які мали жінок і дітей, знехтували всім задля любові Христа, то тим більше мусимо ми, що живемо у дівстві, посвятились і залишили світ і те, що у світі, стати, коли настане час, наслідниками, ревнителями і послідовниками святих мучеників. Але це станеться в один день, коли покличе нас Христос. А нині терпеливо і мужньо перебуваймо у повсякчасному мучеництві нашої самопосвяти. І не поклонімось Ваалу, тобто іконоборцям, як древні євреї ідолу Ваалу. Не відступаймо, коли нас борють помисли. Навпаки, вогненні стріли, якими день у день метає в нас диявол, загасімо сльозами, покаянням, молитвами та різними умертвленнями нашого тіла, щоб і ми разом з апостолом могли сказати: «Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати - це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім» (1 Кор. 15, 31) і разом з Давидом: «Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають» (Пс. 44, 23). Нехай і ми разом з цими святими сподобимося бути спадкоємцями Царства Небесного у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!