Християнська бібліотека - Про можливість несподіваного відходу у вічність Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Теодор Студит: Поучення
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про можливість несподіваного відходу у вічність
   

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"


Поучення 53

В середу третього тижня. - Про можливість несподіваного відходу у вічність, і про те, щоб ми пильно берегли свій ум від непристойних плотських пожадань

Браття і отці! Нам не слід було б говорити, оскільки, тут, між нами, знаходиться святий отець і учитель. А втім, заради звичаю і порядку поговоримо трохи про дочасність цього нашого життя, про те, що воно день за днем тече й спливає, що в міру його плину наближається кінець, і для кожного з нас настає час відходу з цього світу, час іти до наших батьків. Тому нам треба добре подбати про те, щоб ця година застала нас такими, що осягнули успіху. Ми чуємо, що Святе Письмо розповідає нам про потоп і що Господь говорить: як у часи Ноя люди не думали про потоп, а «їли, пили, женилися, виходили заміж», веселились, «купували, продавали», і раптом «надійшов потоп, і вигубив усіх їх» (Лк. 17, 26-28). Так буде і в час другого Христового пришестя. Напевно, нас дивує жорстокосердя, сліпота і нечутливість людей того часу, котрі бачили ковчег, що його протягом ста років будував праведний Ной, і чули, як він говорив про потоп, який нашле Бог, аби потопити і винищити їх за їхні злі діла. Та вони не звертали на це ніякої уваги і не хотіли каятися. Але пригляньмося: чи не маємо І ми в собі того, що в них осуджуємо та хулимо, і не помічаємо цього? Бо, хоч ми сьогодні й не бачимо, щоб будувався сто років ковчег, зате повсюдно бачимо гріб, наповнений кістьми, в який нині або завтра зійдемо, - туди, куди один за одним відходить наша братія, розлучаючись з нами. А ми лінуємося і не дбаємо про спасіння наших душ і не дбаємо про те, щоб також приготуватися, і щоб ця година не прийшла несподівано. Бо горе неготовому. Він опиниться серед труднощів і великого смутку, бачачи, що ніхто не може йому допомогти. Тоді він кинеться за тим часом і тими днями, які втратив, але не знайде їх, тому й плакатиме безуспішно і марно. Отже, на нас нині чекає незрівнянно я страшніша кара, ніж тодішній потоп. Тому-то будьмо уважними духом заздалегідь, до того, як настане час смертної скорботи. Втім, я не кажу, щоб ми не їли, не пили, не одягалися, - ні, але кажу: «Чи ви їсте, чи п'єте, чи що-нєбудь робите, усе робіть на славу Божу!» (1 Кор. 10. 31), згідно заповіді апостола. Всі наші справи і дії повинні бути боговгодними, як і пристало ченцям, щоб вірним і невірним не давати и приводу для осудження і зневаги монашого образу, як і апостол говорить «не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав» (Рим. 14, 13), що справедливо для юдея і елліна, і Христової Церкви. їй-же, істинно прошу й благаю вас, браття мої, «завершіте мою радість», як каже апостол, «думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі», ніякого служіння не виконуйте «підо впливом суперечки, чи з марної слави», коріться один одному як послушливі Христові раби (Флп. 2, 2-3). Уважно оберігаймо п'ять наших змислів, тобто очі - щоб вони не дивилися на негідне, слух - щоб не слухати того, що для нас не корисно, смак - щоб не домагатися задоволення забаганок нашого черева, дотик - щоб пильнувати і не торкатись того, чого не можна торкатись. Бо від змислів, якщо не будемо захищати їх, приходить смерть і загибель душі. Також тримаймо і збираймо наш ум, щоб він не займався суєтними і марними справами, не малюймо в своєму умі образів плотської похоті, якими ми душу не звеселяємо, а завдаємо їй великої шкоди, а пізніше знаходимо гіркоту, скорботу та біль.

Отож, браття, є одна істинна радість й одна веселість душі - берегnи себе в чистоті від плотських пристрастей і злих помислів і старанно прямувати до безпристрасності, щоб не оскверняти себе ні словом, ні ділом. Нехай це не буде нам тягарем, І не лінуймося іти у безпристрасність і чистоту, а завжди якнайретельніше стараймося загладжувати всякий гріх та прогрішення. І Бог - напоготові, щоб допомогти нам, бо близько Господь до тих, хто терпить заради Нього. Живучи так, ми сподобимося Небесного Царства в Господі нашому Ісусі Христі, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!