Про те, щоб понад силу не подвизатися в Божественних подвигах

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 49-е

У першу неділю православ'я. - Про те, щоб понад силу не подвизатися в Божественних подвигах і щоб живити душу духовним спогляданням

Браття і отці! Як усяке добре діло спочатку буває важким, так і початок Святої Чотиридесятниці приніс нам деякі труднощі через зміни в їжі та церковних службах. Але з часом завдяки навикові це діло з Божою допомогою стане для нас легким, як і Божественне Писання говорить: «Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности» (Євр. 12, 11). Так і тепер: труд здається для нас тяжким, але труд триває і минає; опісля ж, коли зрозуміємо, яку користь нашій душі принесла стриманість в їжі, - сповнимось великого радістю. І так як ми з Божою поміччю і благодаттю сподобились відбути один тиждень посту, то докладемо ще більше зусиль і старанності в решту часу Чотиридесятниці, знаючи, що зусилля дає силу душі і тілу, важке робить легким і складне простим. І навпаки, лінощі і недбальство легке роблять важким і просте складним. Проте необхідно дотримуватися міри і бути розсудливими в ділі і трудах подвижництва, щоб зберегти і тілесне здоров'я. Бо яка користь подвизатися спочатку понад міру своїх сил, а потім, потроху втомлюючись, залишати свій подвиг? Тому й отці сказали, що краще мале і повсякчасне, аніж велике і короткочасне. Такими повинні бути і наші в Бозі труди та подвига. Але оскільки день своєю довготою навіює людині відчуття ваготи і малодушність, то провадьмо денний час тримаючи в умі і думках духовні помисли і роздуми - те, чим живиться дух, і не даймо нашому уму займатися світськими справами, сповненими смути і гіркоти. Роздумуймо про Божественне, бо в ньому зосереджена насолода і веселість.

Нехай наш ум, браття, завжди перебуває у Бозі, у спогляданнях небесного, в райських красотах, вічних обителях, ангельських чинах - у тому перебуванні. Роздумуймо про те, де тепер перебувають душі праведників, а де - грішників; який буде страх і трепет, коли настане друге пришестя Христа, під час якого, за словом Божественного Писання, «небо з шумом перейде, первні, розпалені, розтопляться, і земля з ділами, що на ній, розпадеться» (2 Пт. З, 10), і це море висохне від великого і страшного того полум'я; як потім кожна душа знову з'єднається зі своїм тілом, з яким жила в цьому світі, і яке величезне буде тоді число людей, що були від Адама до кінця світу. І ще: яке величне буде прославлене лице Господа і просіяє, як сім сонць, і проллє проміння, щедріше від сонячного; і як почуємо від Його лагідний, солодкий і радісний голос: «Прийдіть, благословенні Отця мого» д або отой страшний: «Ідіть від мене геть, прокляті» (Мт. 25, 34; 41). А після всього - який буде той кінець, коли праведники з великою я честю і славою будуть покликані в Небесне Царство, а окаянні грішники - з великим безчестям і жалем будуть післані на вічну кару та муку.

Ось про що, браття, ми мусимо турбуватися і піклуватися, ось про що ми мусимо роздумувати. Адже ми віддалені від плотських і люблячих світське людей, ми мандрівники у цьому світі - наше життя на н небесах. Бід цих благих роздумів походять сльози і просвіченім душі, і від того часу людина живе в мирі й без збентеження, маючи духовну радість і уповання на отримання будучих небесних благ у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, І на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!