Про те, щоб ми прикрашали свою вічну обитель божественною чеснотою

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 48-е

В п'ятницю першого тижня. - Про те, щоб ми прикрашали свою вічну обитель божественною чеснотою

Браття і отці! Якщо світська особа хоче збудувати великий пишний дім, то цілковито не має спокою ні вдень, ні вночі, працює, турбується, терпить нестатки, доки не закінчиться будова. У цій справі людина є така ретельна І пильна, що її голова та думки вдень і вночі нічим іншим не бувають зайняті, як тільки тим, щоб покрівля вийшла якнайгарнішою й якнайвишуканішою, і щоб весь низ і все інше так прикрасити І оздобити, щоб кожний, хто б не подивився, захотів би мати такий дім. А якщо б хтось захотів стримувати цю особу від цієї справи (будови дому), то це було б для неї так само важко, як зазнати великої образи.

Що я хочу цим сказати вашій любові, найчесніші браття? Так як кожен з нас будує і творить для своєї душі не чуттєвий і тлінний дім з каміння і дерева, а обитель небесну, нетлінну і вічну, яка твориться з чеснот і дарів Святого Духа, то, скажіть мені, невже ми будемо недбаліші і лінивіші від тих, які зводять дочасні доми? Чи не зазнали би ми тяжкої втрати? Тим більше, що тлінний і дочасний дім приймає в себе плотських людей і після того, як зміниться багато власників дому, він старіє, руйнується і падає. А наш духовний дім, який створюється з чеснот, сприймає Святого Духа, як говорить апостол: «ви - храм Божий, і Дух Божий у вас перебуває» (1 Кор. З, 16). І коли настане для нас час залишити цей світ, то слідом за нами піде на небеса і він (дім), і будемо там вічно.

Начало витворення чесноти - страх Божий, як говорить і Божественне Писання: «Початок мудрости - острах Господній» (Пс. 111, 10). А потім чотири великі чесноти: мудрість, мужність, чистота і правда та інші з ними, одна з одною поєднувані і витворювані союзом любові, виростають в святий храм Господа. Творімо ж, браття, цю обитель і прикрашаймо її чеснотами, щоб сподобитися мати в собі Духа Святого і звеселити святих ангелів, а людям принести користь через звершення доброчинств. А оскільки здержливість, в якій ми нині подвизаємося, є однією з великих чеснот, то віддаймо славу Богові, який сподобив нас завершити один відтинок святого тижня. Наші лиця змінилися, стали бліді, але сяють благодаттю здержливості. Від жовчі, яка піднялася внаслідок посту, ми відчуваємо гіркоту в наших устах, але наші душі посолоджені упованням і благодаттю спасіння. Бо ці двоє, тобто душа і плоть, згідно своєї природи борються одна проти одної, і коли одна міцніє, друга стає слабшою. Отож, радіймо, браття, що ми кращу сторону, тобто душу, зробили міцнішою.

Можливо, хтось скаже: чи не зруйнується досконалість стримання, якщо їсти щодня, один раз? Ні, цього не слід боятися, бо якби це було так, то Христос не звелів би нам у молитві «Отче наш» просити потрібну їжу на кожний день. І ворон не приносив би пророкові Іллі їжу кожного дня, як також і божественному Павлові Тивійському. І Антоній Великий не прийняв би за краще їсти потрохи кожного дня, аніж постити по три, чотири і сім днів. Я думаю, що причина цього така: оскільки тіло наше від денної праці знемагає і слабне, то Бог, який створюючи нас, так його влаштував, щоб воно щоденною їжею підкріплювалося, і ми могли би виконувати Божі заповіді. Щоб людина не була, наче розслаблена. А так буває з тими, які постять по два або три дні: вони ані колінопреклонінь не можуть виконувати часто, ані вправлятися як слід у читанні і псалмоспіві, ані виконувати справно інших служінь, я не говорю про те, що буває понад належне. Отже, щоденне споживання їжі за вказаним нами правилом і чином - це діло не недосконалих, а вельми досконалих. Втім, все, що усталили Божественні отці, добре і боголюбне. О якби ще більше Господь дарував нам здоров'я, душевної і тілесної сили, щоб ми служили живому й істинному Богові та очікували воздаяння в останній день. О якби у цей день ви з усіма від віку святими просіяли, як сонце, отримавши в спадок Небесне Царство у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!