Про здержливість і молитву

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 45-е

В п'ятницю сиропусного тижня. - Про здержливість і молитву

Браття і отці! Багато разів я хвалив і хвалю образ і чин монашого життя і роблю це, не щоб підлестити або ввести в оману, - я навчаю вас істині й кажу, що іночеське, або, краще сказати, ангельське життя - я це діло похвальне. Я не хочу цим осуджувати мирян, а хочу вас спонукати до добрих діл істинного життя. Бо ви знаєте, які й нині відбуваються у світі смути і безпорядки, які безчинні верески і крики, сатанинські ігри, п'янства, бенкети та інше цьому подібне. Все це - діла і дія диявола, і якщо ті, які коять це, не покаються, то зазнають великої  муки. Але наше життя полягає не в тому, щоб багато їсти і багато пити, скакати і забавлятися киданням диска. Якщо хтось буде так поступати, то згідно закону не повинен причащатися навіть в день Пасхи. А в чому ж воно (істинне життя) полягає? В тому, щоб день і ніч оспівувати і славословити Господа, за переданим чиноположенням і уставом, який заповідали нам святі отці, а саме: переходити від псалмоспіву до псалмоспіву, від читання до читання і від молитви до молитви; то прислухатись до себе і берегти свій ум, щоб не звабив нас несподівано диявол і не насіяв у наших серцях лукавих і скверних помислів або поганих думок, або гордості, або блуду, або якогось іншого гріха, то внутрішньо поучуватися в псалмах та інших висловлюваннях Божественного Писання; іноді, за потребою часу, перебувати в мовчанні у своїй келії, іноді займатися рукоділлям або для душевної користі - бесідувати. Ми повинні служити один одному, кожний згідно свого, дорученого йому, послуху, один одного повинні любити і один одному співчувати, як брати:, як одне тіло, бо ми, за висловом апостола, «одно бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані» (Еф. 4, 4).

Нехай все відбувається благовидно і згідно чину. Якщо потрібні буде задля празника і тілесна втіха, то і це не заперечує благочестя, аби тільки згідно чину і так, як пристало шокам. На це ми маємо свідченні із Священного Євангелія: слухай, що говорить Христос Юді: «Що робиш - негайно роби/»... Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув до чого він йому це мовив. А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто що Ісус сказав йому: «Купи, чого нам треба на свято, - чи щоб роздає щось бідним (Йо. 13, 27-29), тобто наче б заради цього Христос сказав Юді: «Що робиш - негайно роби!» А тим часом Господь сказав йому так про зраду, яку намірився вчинити Юда. Апостоли ж не зрозуміли, до чого сказав це Господь Юді. Бачите, браття, що і Господь, і апостоли турбувалися і про свято, і про бідних, що і ми, смиренні, стараємось сповнювати в міру сил.

Благословенний Бог, який сподобив нас такого життя, - не за вчинені нами добрі діла (бо ми ні одного доброго діла не вчинили на землі перед Богом), а тільки зі Своєї безмірної доброти. Тому кожний з нас мусить сокрушеним і смиренним серцем віддавати велике благодарення благодійникові нашому Богові. Так діється в монашому житті, як ми сказали. У світі ж є брак цього, бо цілий день і цілу ніч світські люди проводять у турботах про багатство, неправедну наживу та інші мирські пристрасті - блуд, перелюб, крадіж, неправду, обман, лихослів'я, клятви і дорікання. Один з одним починає тяжбу, один одного тягне в беззаконний суд і багато іншого зла буває у світі. Тому Божественний Золотоустий і говорить: «Небагато світських спасуться». Ці слова страшні, але правдиві. Тому нам належить плакати не лише через наші гріхи, а й з приводу цього висловлювання. Бо чи не брати між собою ми й миряни? Чи ж не з одної плоті і чи не в одній святій купелі хрестилися? Якщо хтось побачить тварину, яка йде в пропасть, то чи не пошкодує за нею? Наскільки ж більше ми повинні скорбіти і плакати за наших братів-християн? Тому й блаженний Павло оплакував ворогів Христового хреста, безнастанно молячись за них сердечним смутком (Рим. 9, 2). Подібно і пророк Єремія оплакував загибель євреїв_; і не тільки оплакував їх, але й описав свій плач і залишив його для прочитання. І Боговидець Мойсей взивав до Бога: «Ой, коли б ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з твоєї книги, що ти написав» (Вих. 32, 32). Коротко кажучи, кожний святий уболівав за грішників і молився за них Богові. І якщо міг бажаємо йти слідами і святих, то турбуймося не тільки про своє спасіння, а молімось за цілий світ жаліючи грішників, єретиків та інших нечестивих язичників, які і перебувають у пітьмі невір'я, і, коротко кажучи, за всіх людей. Це заповідає нам робити і апостол Павло, кажучи, щоб ми сповняли «благання, подяки» (1 Тим. 2,1). І тоді ми набудемо користі більше, ніж ті, за яких молитимемось І яких поминатимемо, отримаємо очищення і прощення наших гріхів і успадкуємо життя вічне в Небесному Царстві у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!