Про те, що ми повинні завжди пам’ятати про Божі благодіяння

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 44-е

В середу сиропусного тижня. - Про те, що ми повинні завжди пам'ятати про Божі благодіяння і старатися завжди Йому догодити

Браття і отці! За Божою благодаттю і чоловіколюбством ми сподобились і нинішнього року дожити до тих днів, які служать немов би передднем Святої Чотиридесятниці. І тому ми повинні облишити лінощі і недбальство і з великою пильністю взятися за старання про своє спасіння. Досить з нас і того часу, який ми перебули в лінощах і догоджанні нашій плоті, досить днів, які ми прожили марно, в плотському недбальстві і безплідності Божественних чеснот. Принаймні сьогодні обновімо храм нашої душі, малюючи в своєму умі, яку любов і довготерпеливість має до нас чоловіколюбивий Господь. Згадуймо незліченні дари і благодіяння, які Він сотворив для нас і творить щодня. Який ум чи яка людська мова можуть гідно оповісти про Божі благодіяння і дари? Ніякі.

Возлюблені браття, духовним оком, тобто умом, дивіться й схоплюйте і тоді пізнаєте велику любов Бога до нас і велику честь, якою Він вшанував людський рід. Бо перш ніж створити людину, Він створив світ і оздобив його такою чудовою і дивовижною пишнотою для насолоди людини і на службу їй. А опісля створив саму людину і поставив її царювати, щоб вона володіла усіма творіннями - земними, морськими і небесними. Тож пророк славословить Його: «усе підбив йому [чоловікові] під ноги» (Пс. 8, 7), ніби кажучи: «усе сотворене і всі створіння Ти, Владико чоловіколюбче, покорив під владу чоловіка». А створив Він нас за своїм образом і подобою і дав нам природний розум відрізняти добро від зла. Ми ж, невдячні й нерозумні, переступили Його святу заповідь і відійшли від Нього. Та Він, милосердний, знову прийшов, щоб віднайти нас. І не тільки це - Він витерпів за нас принизливу і неправедну смерть, відкупив нас Своєю чесною кров'ю від поневолення диявола і вічної муки та підніс нас на небо, в нашу колишню вітчизну, тобто в Царство Небесне - туди, де й Сам перебуває Яку велику благодать Він подарував нам! Він подарував і святе хрещення, яке очищає нас від усякого гріха, і ще більше: дав нам можливість покаянням і сповіддю, якщо хтось осквернить його (хрещення, гріхами, очищувати і просвіщати його, щоб воно було таким, як і перед гріхом. Нарешті за збереження Його заповідей Він приготував для нас  блаженство, вічний спадок, невимовну радість і ті блага, які за висловом апостола, людське «око не бачило й вухо не чуло... що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять»  (1 Кор. 2, 9). Якого блаженства сподобив Христос людину! Понад це  роздумаймо ще, скільки разів ми зазнавали душевного й тілесного лиха і скільки разів Сам Господь звільняв нас від нього. Скільки разів ми  слухались лукавих бісів і виконували волю їх отця диявола, а Божу волю - переступали! І Він знову не залишав нас на поругу бісам, а захищав від них, живив нас і зберігав наше життя, терплячи і очікуючи з дня на день на наше покаяння і повернення до Нього. А що  найбільше, Він вклав у нас бажання іночеського образу і любов до подвижницького життя, спонукав наше серце зненавидіти світ і його принади, залишити батьківщину, родичів і друзів і сподобив прийти до святої дружини цього доброго братства. Нагадаймо собі також, що хоча ми нічого доброго перед Богом не зробили, а навіть підпали незліченній кількості гріхів, та Він все-таки нас любить і оберігає від усякого зла. Якщо ж ми захочемо покаятися перед Ним від усього нашого серця і потрудитися в духовних подвигах, щоб догодити Йому, то скільки благ і скільки духовних дарів Він нам подасть і як буде нас укріпляти й допомагати нам на дорозі доброчестя! Таким чином, браття, пам'ятаймо про це вдень і вночі, завжди роздумуймо про Божі дари, благодіяння і обдарування і ненастанно з пророком Давидом взиваймо: «Чим Господеві я віддячу за всі його добродійства для мене?» (Пс. 116, 12). Інший пророк говорить подібно: «Хто ж я є, Господи, мій Господи? І який дім батька мого, що ти мене так возлюбив?» Коли ми будемо про це роздумувати, в нас розгориться любов до Бога, який нас створив, і ми примусимо себе виконувати Його святі заповіді, щоб не засмутити свого благодійника. Тоді й Він ще більше подаватиме нам Свою благодать і Свою допомогу, щоб ми догодили Йому до кінця і прославили та вшанували Його святе ім'я. Бо Йому належить всяка слава, честь і поклонення на віки. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!