Про здержливість і майбутнє наше ісповідництво

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 42-е

В неділю блудного сина. - Про здержливість і майбутнє наше ісповідництво

Браття і отці! Багато людей називають ці дні святковими і веселими для того, щоб у ці дні більше їсти й пити, й упиватися, не знаючи, що ці дні встановлені тут не задля об'їдання і п'янства, а для навчання і приготування до Святої Чотиридесятинці, яка наближається. Воякам, коли вони збираються на бойовище, перед битвою віддають є розпорядження і наказ, щоб вони підготували і належним чином спорядили свою зброю і все необхідне в походах, щоб коли прийде час н виступити, не сталося затримки й скрути. За цим прикладом встановлені і тут ці дні - для приготування, а не для переїдання, п'янства, і бенкетування, як ми сказали. Багато їсти і багато пити - суть язичницьких празників. А істинні християни повинні їсти і пити в міру і чинно, з благодаренням Богові, і не творити богом своє черево, догоджаючи йому, насичуючи його, як це роблять невірні. І апостол навчає нас і говорить: «не дбайте про тіло задля похотей» (Рм. 13, 14). Однак поганий звичай став наче б законом і тягне за собою світ, як бажає і як хоче. Та ми, браття мої, оскільки Бог сподобив нас відійти і зректися мирського зла і смути, наскільки це можливо, утримуймося від переїдання і перепивання. Бо всі ми достовірно знаємо, що нестриманість у їжі і споживанні вина та надмірний сон суть причини всякого гріха. Бо ж і прабатько наш Адам доки утримувався і не їв того забороненого Богом плоду, доти, радіючи, жив серед раю. А як тільки переступив Божу заповідь і скуштував плоду, негайно був вигнаний з раю насолоди і радості. І стали для нього нестриманість і злі бажання родителями смерті. Так і п'ять Содомських міст за те, що віддавалися надмірній і безчинній обжерливості і п'янству, вели блудне життя і чинили огидний гріх мужоложства, зазнали від Бога великої і болючої кари і у цьому світі, і в тому, бо на них пролився вогненний дощ і спалив їх. Так постраждав Ісав, перший син патріарха Ісаака, який за те, що піддався біснуванню горлянки я черева, віддав своє первородство своєму братові Якову, бо випросив у нього і їв приготовану ним страву. За це Бог його зненавидів і відкинув. Так само і Божий народ; «посідали їсти й пити, і знову встали забавлятися» (Вих. 32, 6) і верещати безчинно. Те ж саме і тепер повторюється, браття, у світі - п'янство, бісівське ликування, крики і вереск, танці й сатанинське блудодійство. І не досить їм дня для цього, а навіть до півночі не припиняють вони таких сатанинських справ. Ось таке-то зло, браття мої, нездержливість, і від цього, як ми сказали, у світ увійшла смерть.

Тому ми, смиренні іноки, повинні віддавати велику дяку Богові, який звільнив нас від цього неправдивого шляху та перебування і привів нас до цього блаженного життя, де замість нестриманості панує поміркованість, замість п'янства - піст, замість бентеження - мир, замість безчинства і вереску - мовчання і стриманість, замість пустослів'я і срамослів'я - спів і благодарення, замість блуду і малакійства - дівство, цнота і освячення. Таким життям і перебуванням виховані і просіяли наші Божественні отці та подвижники, які з Божою поміччю подолали плотські пристрасті, вигнали бісів, сотворили чуда, отримали славу і царство небесне і стали дивними і славними в цілому світ. Один з них - Антоній Великий, життя якого ми прочитали і побачили, як прославив його Бог в цілому світі - так що самі царі вважали за щось велике писати і посилати до нього листи і отримувати від нього.

За образом і способом життя цих святих живемо і ми, недостойні, і любимо наслідувати їх і звершувати їх доброчинства. Та ми і повинні так робити, про що свідчить і цей образ, який ми носимо, і те, що ми покинули світ і свою батьківщину, зреклися друзів і родичів і вступили у підвладність святій Обителі і в послух отцеві, настоятелеві і святому старцеві - заради Христа, щоб через послух отримати спасіння. Про це свідчить і саме ісповідання поклоніння святим іконам, за що ми вигнані зі свого монастиря і ув'язнені. Тому радіймо в Христі і співрадіймо один одному, оскільки Господь послав нам такі дари і оскільки ми провадимо духовне життя. В такому житті і перебуванні, якщо ми захочемо, то повсякденно матимемо радість і святий безнастанний празник. Тому благаю вас усіх, діти у Господі і браття мої духовні, настільки можливо, ще старанніше трудімося і подвизаймося і тримаймося православ'я і сповідування святих ікон. Бо знову пронеслася чутка, що цар хоче завдати нам нового приниження, і, можливо, до нас несподівано явиться який-небудь посланець від царя. Та не налякаймося цих чуток, бо якщо нам помагає Бог, то хто може завдати нам шкоду? І якщо Він раніше допомагав нам, то чи не збереже нас і тепер до кінця? Лише стіймо мужньо, пильно чуваймо, і Він подасть нам кріпость, силу, розраду і терпеливість у скорботах і спокусах, якщо вони найдуть на нас за допустом Божим. Таким чином, ми догодимо Йому до кінця нашого життя і отримаємо Царство Небесне у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віків віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!