Про зберігання Божественних заповідей

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 41-е

В неділю митаря і фарисея. - Про зберігання Божественних заповідей і про праведне осудження грішників, що провадять життя в лінощах

Браття і отці! Преблагий Бог, який захотів і привів нас з небуття до буття, помістив нас у цьому світі, як в училищі, щоб ми навчилися і виконали Його Божественні заповіді. Тому Господь наш Ісус Христос, пославши у світ святих Своїх учнів і апостолів для проповідуванні Євангелії Свого царства, заповідав їм: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти і виконувати все, що Я вам заповідав» (Мт. 28, 19-20). Які ж це Божі заповіді, що Він заповідав нам берегти їх? Перечислимо деякі зі Старого Завіту: не вбий, не чини перелюб, не вкради, не свідчи ложно та інші, які там написані. А за Новим Завітом, тобто за Євангелієм - заповіді вищі і незрівнянно важливіші від цих. Так закон Мойсея говорить, що ми повинні оберігати себе від убивства, а Євангеліє - що ми не лише не повинні вбивати, а навіть не повинні впадати у гнів і ображати один одного (Мт. 5, 21-22). А гніватися повинні тільки на диявола і завжди мати ворожнечу з бісами. Ще закон говорить: не чини перелюбу, а Христос забороняє навіть і погляд: «хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт. 5, 27-28). Знову ж, закон приписує не клястися неправдиво, а Христос заповідає: «не клястися зовсім», ні правдиво, ані неправдиво (Мт. 5, 33-34). Закон також говорить: «Люби ближнього свого і ненавидь ворога свого», а Христос говорить: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас» (Мт. 5, 43- 44), (ображають і проклинають, і добро чиніть тим, хто ненавидить вас). Бачите, улюблені, яка різниця між Старим Завітом і Євангелієм? Старий закон забороняє людині тільки гріховні дії, а я Євангеліє відкидає не тільки гріховні дії, а й шукає причини і корені, з яких починаються і виростають гріхи, і цілковито викорінює їх зсередини, з наших сердець.

Тому, браття, якщо ми, іноки, ані за старим законом не будемо  чинити, ані згідно з Євангельським вченням не будемо жити, а провадитимемо життя, подібно до беззаконних язичників, то що нам, смиренним, залишиться робити в отой страшний судний день? Апостол говорить: «Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані злоріки, ані грабіжники - царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6, 9-10).

Тому я багато разів говорив вам і тепер повторюю, щоб ніхто з вас не відділявся від братії, не провадив життя в недбальстві і лінощах. Не опускав церковних служб і свого (келійного) правила, щоб ніхто з вас не збирав грошей, не мав раба, не годував худобу, називаючи її своєю, і ніяку іншу річ не вважав своєю, щоб не займався торгівлею, бо це не відповідає монашому життю і чину - ні монаших спільнот, ані братів, які живуть у мовчанні. Бо це протизаконно, і від цього переважно породжуються великі й найтяжчі гріхи. Однак деякі з вас не слухають Божого закону, не коряться і противляться істині. Проте я, смиренний, не винен у вашій крові, бо я не припиняв говорити вам про Божу правду і не переставав попереджувати про меч Божий, що гряде на непокірливих та непослушних шоків. Послухай, що говорить чесний Предтеча про тих, які не виправляються і не розкаюються: «Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть» (Мт. З, 10). Тобто кожну людину, яка не чинить добра для своєї душі і не приносить плоду чесноти і покаяння, а залишається безплідною і нерозкаянною, вражає смерть, і така людина потрапляє у вогонь вічний. Чи ви не боїтеся цих слів? Чи не тремтите перед Божою погрозою? Чи не боїтеся смерті, приходу якої ми очікуємо як не нині, то завтра? Як ми будемо тоді дивитись на тих страшних ангелів, які мають прийти, щоб забрати нас з цього світу? Чи ми не страхаємось розлучення душі з тілом? Як ми підемо в цю довгу путь, не маючи при собі потрібного нам, тобто добрих справ, які б зберегли нас? З яким лицем ми, маючи при собі протизаконні справи, станемо перед страшне Христове судилище, там, де впаде і поклониться цілий світ? Що тоді буде з нами? Воістину, возлюблені, Він неминуче відішле нас туди, де не вгасає вогонь і не вмирає черв'як, туди, де безутішний плач і страшний скрегіт зубів.

Але нехай це не станеться з нами, які відреклися від світу і того, що в світі, возлюблені мої брати і діти у Господі! Прийдіть хоч тепер, у ці святі дні, до яких і цього року привів нас Господь, припадімо і заплачмо перед благим нашим Богом. Пришвидшімо, перше ніж найде на нас остання страшна смертна година і перше ніж настане страшний судний день, злагіднімо лице Господа нашого Ісуса Хрисга, умилостивмо Його сповіддю, молитвою, постом, чистотою, послухом і особливо миром і любов'ю між собою та іншими добрими Боговгодними ділами. Якщо вчинимо так, то й Сам Господь наш Ісус Христос готовий простити нам наші гріхи. Він - терпеливий, щодня і щохвилини очікує на наше покаяння і навернення до Нього. Бо Він не цурається грішної людини, не відганяє її і не принижує, а приймає з великого радістю, обіймає і цілує її, як блудного сина. Він це показав на блудниці і розбійникові. Гей, благаю вас, браття мої, прокиньмось від тяжкого сну лінощів і гріха. Подвизаймося у ці короткі дні нашого життя. Як старанні діти після закінчення навчання, коли вони збираються на батьківщину до своїх, - йдуть радісно і весело, так зробімо й ми - як істинні й щирі учні Євангелія, а коли прийде час розлучатися з цим дочасним життям, вийдім звідси з радістю і підімо в життя вічне, в колишню нашу батьківщину, тобто Царство Небесне, в радість ангелів, у світлість святих, у Христі кусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!