Християнська бібліотека - Про те, щоб мужньо переносити все те, що нам випадає Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Теодор Студит: Поучення
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про те, щоб мужньо переносити все те, що нам випадає
   

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"


Поучення 38

Про те, щоб мужньо переносити все те, що нам випадає, щоб стати послідовниками Христа, який багато за нас постраждав

Отці, браття і діти мої! Якщо люди йдуть без лінощів, не гаючись і радісно, коли їх цар закликає до слави, багатства, благоденства, насолоди і розкішної трапези, то тим більше ми, яких закликає сам Цар і Бог всіх, - не задля перелічених вище дочасних і тлінних благ, а в Царство Небесне, у світ невечерній, життя безконечне, для усиновлення і успадкування вічних благ, - мусимо прямувати старанно, радісно і завзято, щоденно і щомиті. Ми мусимо ратоборствувати і подвизатися, не боятися і не тікати від скорбот, тісноти, голоду і спрага, біди, меча і смерті, але йти дорогою подвижництва, мужньо, безстрашно і радісно, витримувати все як легке і приємне, маючи на думці наше преблаженне уповання. Розслаблення і лінощі до подвигів - це сон душі. Тому благаю вас, діти мої і браття, - знаючи, який величний, божественний, невимовний і блаженний кінець завершує цей наш подвиг, потрудімося і витерпімо у нашому благому послухові й у великих його подвигах, у відреченні від своєї волі, у послуху і служінні, витерпімо кривду від братів, хоч це дуже болісне. Воістину і про вас належить сказати апостольське слово: «До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі», нас ображають, б'ють, та ми не нарікаємо, - «Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас» (1 Кор. 4, 11; Рим. 8, 37).

Укріпіться й ви, палко люблені діти, у владі Його кріпості і до ваших минулих подвигів додайте теперішні й майбутні, радіючи, що сподобились за Христа Спасителя вистраждати це і бути послідовниками Його страстей. Хто це розуміє, той вже має багато, щоб досягнути воздаяння. Згадайте, скільки Він вистраждав задля нашого спасіння. Чи він не був немовлям у плоті? Чи не втікав від підступного Ірода? Чи не корився батькам? Маючи дванадцять років і не навчаючись по-книжному - чи не викривав тих, що були у храмі? (Це для некнижних - щоб вони не сумували). Чи Він не мандрував часто, чи не втомлювався і чи не шукав плоду на смоковниці? Чи не докоряли Йому юдеї? Чи не казали Йому: «маєш біса» і «Велзевулом, князем бісівським, виганяєш»? Чи не кидали в Нього камінням, і Він утікав від тих, що кидали? А перед цим - чи не постився сорок днів і чи не був спокушуваний дияволом, коли той говорив Йому: «Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся» І почув у відповідь: «Геть, сатано!» та інше (Мт. 4, 9-10). Чи не умив Він ноги учням, як слуга? Чи не зрадив Його зрадник? Чи не схопили Його юдеї? Чи не осудили Його Анна і Кайяфа? Чи не била Його рука раба? І палиця Пилата? Чи не били Його руки, Ним же створені, і чи не носив тернового вінця - на наругу? Чи не зійшов на хрест? Чи не були прибиті цвяхами Його пречисті руки і ноги? Чи Він не був принижений на хресті? Чи не було пробите списом Його святе ребро? Чи не напоїли Його жовчю? Чи не був похований і, як Бог, воскрес у третій день?

Чи можемо ми сказати про себе, що стільки ж постраждали? Покажи мені, брате, зранені плечі, подібні до Христових, побите лице, насмішки, приниження і зневагу без ліку, всі твої члени, освячені Христовими страстями. Але ти, без сумніву, не маєш цього. Тому принаймні мале прийми довготерпеливо, і прославить тебе Чоловіколюбець у великій своїй благості у друге своє пришестя завдяки цьому (іночеському) образові. Бо цей образ означає не що інше як обіцянку витерпіти Його хрест і смерть. Ось ми коротко нагадали вам про це, хоча самі нічого з того, про що говорили, не виконали. Але через це нагадування розбудімо в собі завзяття, знову піднімімось, знову понудьмо себе, знову  станьмо ретельні в послухах, старанно проходячи і виконуючи, кому який випаде у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада на віки. Амінь.

Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!