Про те, щоб благодушно переносити зневаги і докори

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 34-е

Про те, щоб з упованням на майбутні блага благодушно переносити зневаги і докори

Отці, браття і чада! Оскільки ви щоденно зростаєте і помножуєте чесноти, бо багато часу проводите в подвигах і набуваєте навику в діяльному і умоглядному доброчесті, то і я, грішний, тягнуся до добра скажу вам правду, перебуваю весь у страсі й трепеті. Бо переходжу від сили в силу, стаю до високого і піднесеного служіння і бачу, на яку висоту настоятельства я, окаянний, зійшов, яке велике і широке мисленне море нашого житття, бачу, де знаходиться пристанище спасіння - високо вгорі на небесах небес, бачу, скільки буває випадків, бур і хвиль від противних духів, скільки збентеження і сум'яття від людської не приязні й заздрості. Це мене жахає, діти мої. Як же я, неготовий, можу скерувати вас від землі до неба і від матеріального до Божественного вічного? Змилосердіться наді мною, поможіть мені, візьміться за діло потрудіться разом зі мною, об'єднайтесь і будьте старанні, і нехай кожен візьме що-небудь з духовної зброї. Один нехай дивиться вперед другий стоїть разом зі мною. Той - нехай вартує, інший - обходив Один нехай пильнує за глибиною прогрішень, щоб не наскочити к підводний камінь або на мілину, щоб буря не настигла нас і не трапилося з нами якесь лихо, а яке - ви й самі знаєте і бачите щоденно. Мі беремо ці порівняння для прикладу, щоб усі з Божою допомогою і з молитвами нашого отця досягнули бажаного пристанища. І не думайте, мої найчесніші брати, що досягнути Царства Небесного - це справ маловажна. Задля цього, як сказано у Писанні, усі святі «тинялися овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами» (Євр. 11, 37-38). Так, Ісаю було перепилено пилою, Єремію кинули в рів з баговинням. Йону кинули в море, і його пожер кит. Даниїла віддали левам, щоб вони його пожерли, він же там три тижні постив і не їв хліба. Три отроки були кинуті в розжарену піч; Захарія, батько Предтечі, вмер від меча; самому Предтечі зітнули годову. Мені не вистачить часу оповідати про Павла, який, за його ж словами, перебував «у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі!» (2 Кор. 11, 27), І я не буду перелічувати його незліченні подвига. Первомученика Стефана побили камінням; Якова, Божого брата, вбили. Та навіщо мені д вдаватися до незліченного числа прикладів, представляючи вам скорботи апостолів, страждання святих мучеників і подвиги безлічі преподобних отців? Ось яким шляхом, возлюблені мої брати, як ми вже сказали, вони отримали обіцяні блага і вічну невимовну насолоду. Так, чада мої, і ми, смиренні, подвизатимемося, - прошу й благаю вас, як моїх отців. Бо, як говорить Василій Великий, шанують тих, які трудяться, і вінці - для переможців. Завжди трудімося і подвизаймося на ниві нашого життя, ратуймо проти супостата, будьмо невтомними у боротьбі, не відступаймо назад. Нехай серця наші палають ревністю, і тоді ніхто не встоїть перед нами, і біси кинуться втікати. Бо сказано, що вони як віск тануть від такого духовного вогню. І люди убояться нас або ж благоговітимуть перед нами. Піднісшись над усім, ми увійдемо  туди, де наше життя і невимовний спокій. Горе, горе! Чому ми такі малодушні й нетерпеливі? Сказано: «Іди, ледащо, до мурашки» (Прип. 6, 6). А я скажу вам, браття, інакше. Подивіться на одержимого сороміцькою любов'ю. Подивіться, як він все терпить, все переносить, мріючи тільки про одну особу, до якої має нечисте пожадання. Не їсть ані не п'є доситу, не має ані сну, ані спокою і не бажає нічого іншого приємного чи солодкого. Він, окаянний, вирішує терпіти ще й інші труднощі й страждання, хоч би навіть довелося йому і кров пролити - та не для того, щоб успадкувати чи здобути що-небудь, а щоб погубити свою душу в муках вічного вогню. Чи ж ми з нашою святою любов'ю до благого, прекрасного, невимовного і жаданого Христа Бога нашого не перебудемо в цій блаженній і святій покорі до самої старості, якщо це буде нам на користь, і чи не перенесемо всякі скорботи, стріли помислів, ганьбу і обмову, голод та спрагу, злидні, докори, зневагу чи щось інше? Ви, чада, розумні істоти, не повинні брати за приклад худобу й уподібнюватися до неї, а, почавши шлях подвижництва і досягнувши середини, будьте ревними до кінця і постарайтеся звершити ваш путь у Господі. Отож возрадуймося, браття мої, станьмо благодушними, мужніймо і кріпімось, утверджуймося і просвіщаймося, обнімімо і поцілуймо один одного з любов'ю. Захистімось, озброймось - і отримаємо спасіння у самому Христі Господі нашому, якому належить слав; і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!