Про те, щоб задовольнятися малим

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 32-е

Про те, щоб задовольнятися малим, а також приймати в монастир підлітків, потворних і калік

Отці і браття! Мій обов'язок говорити вам завжди напутливе слово. Як говорить апостол, «віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення» (Рим. 6, 19). Досягайте успіху у божественній мудрості. Усвідомте важливу ангельську гідність вашого образу, хоча ви далебі вже усвідомили це і смиренням цілковито віддали себе Господеві. Щоденно переносьте страждання в духовних і тілесних ділах, бо ті й другі однаково корисні й позв'язані між собою. Один вправляється у читанні, другий - в молитві, третій сидить за рукоділлям, а ще інший трудиться десь поза монастирем. Один обкопує виноград, другий оре землю, той збирає подаяння, а цей теслює, і ніхто не залишається гулящим, ніхто не без діла, а всі трудяться згідно зі своєю силою. Мені не здається непотрібним чоловіком ані той, хто піклується тими, що приходять в монастир, ані той, хто зганяє птахів з плодів, бо і вони задовольняють потреби цілого тіла і, принаймні частково, виконують місце ноги чи пальця. 

Усі ми - наче б одна душа й одна воля. Такими ми й повинні бути завжди. І нехай ніхто, перебуваючи в братстві, сам себе не відтинає своєю нерозсудливістю, а добровільно попрацює разом з іншими братами. Усі ви освячуєте свої руки, бо ваш труд як жертва і приношення, підноситься до Бога. Чи не істину я говорю? Бо чи не харчуються у нас діти, яких ми приймаємо щоденно? Чи не годуєте старців, чи не подаєте мандрівникам хліба й овочів, чашу студеної води  або й вина, або що-небудь інше, що є в монастирі? Чи не пригощаєте друзів, які приходять, і чи не їсте самі? Що ж усе це? Чи це не є приношення Богові? Адже в Писанні сказано: «Я милосердя хочу, а не жертви» (Мт. 9, 13). Отож, ви милостиві: якщо комусь щось дається, то це не означає, що подаю тільки я - всі даємо: чи то гроші, чи одяг, чи щось інше. Бо ви - чада мої і співучасники у всьому - і в духовному, і в тілесному. Моє серце горить вами, хоч я і грішний; «вам у нас не тісно» (2 Кор. 6, 12) - тобто в моєму серці, хоч я і недостойний. Однак обіймаю кожного з вас духовною любов'ю, тримаю пам'ять про вас у глибині душі, хочу вас зігріти І як тільки можливо заспокоїти. Отже, нехай ніхто не противиться іншому і не зневажає його, ані навіть сам економ - найнижчого з усіх за ступенем. Усякий, хто противиться братові - мені противиться, бо я - в його особі. Тому будьте мирні, любіть один одного і шануйте, допомагайте один одному і майте духовну любов. Нижчі, шануйте начальників своїх, як мене, і слухайтесь їх у всьому. А якщо хтось не буде слухатись мого слова, той мені не чадо. Веселіться духовними утіхами, церковними службами, священними молитвами. Втішайтеся і тілесно трудами, що випадають нам. Підкріплюйте себе хлібом, вареними овочами і малою кількістю вина - втім, це лише для слабих на шлунок. А хто любить здержливість, той нехай, дякуючи Господеві, здержується.

У світлу неділю дехто признався мені, що скучив за вином. Я відповів, що з розвагою і це дозволяю робити. Взагалі ж тепер наказую вам таке: коли їсте двічі на день, тоді можете мати полегшення щодо земних поклонів і часу прийняття їжі. Поза тим, якщо хтось хоче, то нехай, крім суботніх і недільних днів, здержується і задовольняється тільки хлібом та водою. Якщо ж відчує, що знесилюється, то нехай зглянеться над собою і вип'є трохи вина, щоб укріпитись, або навіть нехай їсть двічі на день. Немічні ж, а також ті, які звикли в містах до легкого життя, нехай п'ють завжди. Отже, хто через неміч п'є вино, той нехай не падає духом, а утверджується смиренням. Рівно ж, хто не п'є вина, той нехай не заноситься, наче б звершував щось великого, «адже страва не зближує нас до Бога» (І Кор. 8, 8), якщо ми будемо марнославити. Зрештою, молодим корисно утримуватись від вина, якщо тільки особа може утримуватись. Що більше, Божественний Василій Великий, святий Марко та інші отці заповідали нам не пити вина. Однак це, як ми вже сказали, стосується здорових. І все-таки, чада мої, краще утримуватися. Якщо це вам під силу, то будьте задоволені одніє чашею або двома, а чаша нехай вміщує чотири унції. А хто бажає, той нехай завжди утримується від вина. За це - нехай увінчає вас слава і честь небесна, нехай попереджує вас милість, мир і Божа благодать і, по-третє, нехай відзначить вас молитва отця нашого і збереже вас неушкодженими. 

Знайте, браття, багато мирян щодня приходить до нас, щоб вступити в чернецтво, але я відмовляю їм (про що я вам не раз говорив). Відмовляю не тому, що не хочу, аби ви були численнішими від інших монастирів, чим, як марнославний, я міг би ще й хвалитися, а тому, що хочу, аби ви помножувались на славу Божу і згідно Його волі. Бо більшу славу возсилають Богові не ті, що просто збираються великим числом, а ті, що збираються в Його ім'я. І якщо Господь радіє одним розкаяним грішником, то тим більше - багатьма. І якщо перебуває серед двох або трьох (Мт. 18, 20), то чи не зрадіє, перебуваючи серед багатьох? А бачачи свою неміч і численні пристрасті, я завжди кажу що негідний розпоряджатися навіть собою, тим паче кимось іншим, найменше - багатьма. Та задля заповіді, яка наказує: «того, хто до мене прибуде, я не відкину» (Йо. 6, 37) і «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Лк. 18 16), я змінюю рішення і приймаю дітей, старих і юних, нежонатих. жонатих, здорових тілом і скалічених, безруких і кульгавих. І роблю це не за власною волею, аби вважали мене таким, що звершує щось велике, а як довжник та зобов'язаний до цього за наукою Божественних отців. Якщо ж не робитиму так, то виявлюся переступником Божественної заповіді. А що скажете ви? Чи ви згідні зі мною і приймаєте їх, чи ні? Нехай кожен погодиться зі мною, тоді я робитиму це ще усердніше. Бо труди ваші, та поміч від Бога, який «насичує все живе якнайкраще» (Не. 145, 16) і «дає для скоту поживу і воронятам, що квилять» (Пс, 147, 9), який говорить: «Гляньте на птиць небесних; не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує!» (Мт. 6, 26). Тому, надіючись на вашу розсудливість, уповаю, що ми збережемо заповіді і ані за одну з них не будемо осуджені, і ані одна не залишиться невиконаною. Бо навіщо мені ставати переступником через порушення однієї заповіді - не прийнявши каліку і не прихистивши старого? Бо дотримання заповідей - це круг і ликостояння, і одна заповідь тримається за другу. Якщо хтось порушить одну заповідь, то найменшим наречеться у Царстві Небесному. А найменший, як пояснює Йоан Золотоустий, означає не що інше, як те, що такий підлягає муці. Отож прийматимемо і отроків, і старих, і кривих, і безруких - і не залишить нас благий наш Бог, а подасть нам усе необхідне і для душі, й для тіла, як ми отримували це від Нього від першого дня до сьогодні. Я скорблю через те, що мушу на деякий час з вами розлучитися. Але ви не скорбіть, чада, бо я завжди з вами, хоча й грішний. Благодать Господа нашого, з молитвою нашого отця нехай збереже вас неушкодженими. І я знову побачу вас, і мені буде радісно зустріти вас здоровими душею і тілом, на що я, зневірений, надіюся. Христос Бог наш, всещедрий і преблагий, нехай поможе вам у всякому доброму ділі і наповнить вас усякими духовними веселощами, і нехай соділає вас вседосконалими у Святому Дусі. Слава Йому на віки. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!