Про підступи лукавих бісів

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 31-е

Про підступи лукавих бісів і про майбутню відплату тим, хто старанно звершує своє служіння

Отці мої, браття і чада! Обов'язок настоятельсгва спонукує мені щоденно звіщати вам Божу путь, бо, за Писанням, «уста священика мають берегти науку, і з уст його люди очікують повчання, бо він - ангел Господа сил» (Мал. 2, 7). А я, окаянний, лінуюсь і не відважуюсь говорити. Бо маю осквернене серце і нечисті уста - живу між святими людьми і, що більше, є над ними настоятелем. Однак Божа любов веде мене, і я то поучую вас, то утверджую в тому, в чому сам був спокушений і випробуваний, то по-братньому бесідую з вами то навчаю, як синів. А ще признаюся, що я також і ваше чадо, найменш здатне до доброго.

Отож яким чином, браття мої найчесніші, виправимо свій шлях? Якщо збережемо Господні слова і присуди Його правди. Ми ведемо велику й безперервну боротьбу з володарями тьми цього віку і бачимо силу їх злоби супроти нас, як пише Ліствичник (Сход. 4, відділ 35 Сход. 26, відділ 126). Вони бентежать нас, непокоять, збуджують в нас хіть, спричинюють любострасні порухи і розпалюють вогонь пожадань (здебільшого в юних - і спалюють їх). Злоба їх - різноманітна, яства і пиття їх - смертоносні. Якщо навіть чим-небудь одним буде піймана смиренна людина через свою неуважність: чи заздрістю (що рівна убивству), чи славолюбством, чи таємним споживанням їжі, чи гріховними думками і згодою з помислами (бо вже тільки від цього душа може зійти в ад), чи іншими навіюваннями диявола - то вона відчужується від Бога і Царства Небесного, позбавляється вічного життя, втрачає безконечну веселість і успадковує невгасимий вогонь, невсипущих червів, темний тартар і місце з бісами.

Нехай не спостигне вас, браття мої, що-небудь подібне. Уникаймо сітей диявола, мужньо борімось проти нього. Потерпімо вогонь похоті і він погасне. А всесильний Бог не залишить нас обпікатися довгий час.

Скоро ми увійдемо в прохолоду і росу чистоти, оспівуючи Бога зі святими отроками. Якщо й заздрість буде на нас нападати, то озброймось і проти неї, бо після недовгого випробування вона мине. Побуде, можливо, одну годину або три, а може статися, що і два дні. На ложі ж нашому нехай буде знищена: бо все, про що ми помислювали в наших серцях цілий день, навчаймося на ложах наших знищувати. Ратоборствуй, як Христовий воїн, щоб увінчатися, а не зазнати мук. Тебе вражено? Але і ти вразив своїх ворогів. Ти впав (чого нехай не буде)? Швидше встань. Ти дав затягнути себе словом у переступ закону, зазнав спокуси від очей чи поневолення розуму, або пійманий сміхом? Знову навернися, поправся, покайся, віддай славу Богові, висповідайся, вилий теплі сльози від душі, простогни з глибини твого серця, тужи і й кайся, сокрушися, усмирись. Саме це і є лікування душі, бо сказано: « В  наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір'ї - ваша сила» (Іс 30, 15); «Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і Він скаже: - Ось Я!» (Іс. 58, 9). І ще сказано: «І бачив Я його дороги. Я вилікую його, буду його водити, дам йому знову Мою повну втіху, йому та його зажуреним» (Іс. 57, 18). 

Чи ти бачиш, якого ми маємо Бога? Який Він благий, милосердний, чоловіколюбивий. «Він - примирення за наші гріхи, і не лише  за наші, а й за гріхи усього світу» (1 Йо. 2, 2). Заради нас Він прийняв убозтво і постраждав задля нашого спасіння. Його били в лице, ганили, ранили, Він прийняв приниження, ганьбу, пролив пресвяту Свою кров і, як написано, «його ранами ми вилікувані (Іс. 53, 5). Отже, браття мої, «ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом, Творцем нашим! Бо Він наш Вог, і ми народ Його пасовиська, і Його руки отара» (Пс. 95, 6-7). Почуймо вже сьогодні Його голос, не засмучуймо Його, не посковзнімся, як непокірні і ремствуючі, і не полінуймося іти в обітованну Ним землю (куди підемо вузькою і скорботною дорогою), щоб не зоставили ми кості душевні у пустині мук. Якщо би й оті послухались тоді свого вождя Ісуса Навина, і Калева, сина Єфунне, то отримали би обіцяне Богом. А оскільки через лінощі й недбальство вони не захотіли йти многотрудною дорогою, долати опір язичників, а налякалися і, мавши в поміч нездоланну Божу силу, були винищені, і пам'ять про них цілком загинула.

Так буде тепер і з нами, якщо ви не послухаєтесь мене, недостойного, і не навернетесь. Не залишайтесь у плотолюбстві, згадуючи про нещасливе єгипетське життя, а також в рабському служінні цьому світові, від якого благодаттю і милосердям Божим ви звільнилися. Станьте ревно, з теплим серцем, взуйте ваші нога у готовність благовістування миру, одягнувшись у броню твердої віри. Озбройтесь уповні духовною зброєю (Еф. 6, 13-15) і йдіть духовною дорогою. І поборемо біди й страждання, які зустрінуться нам від іноплемінних та варварів, і переможемо їх. Мисленно з сльозами перейдемо Йордан і успадкуємо ту землю, в якій тече безсмертне життя, в якій плоди вічних благ. Скупим і недостойним словом завжди, як і тепер, я намагаюся, браття мої, вселити відвагу у ваші душі. Однак прийміть у ваші серця й оце мале, що маю, додайте ваші добрі діла до скупого і малозначущого слова і помножте його в тридцять, шістдесят і сто разів.

Гей, молю вас, мої чесні брати, серце моє, вінець мій, похвало моя, вибрані мої люди, а краще сказати, вибраний Божий жереб, свята частко, царське священство (бо і до цього наважуюсь доходити і так хвалити вас), зносьте труди вашого життя у доручених вам служіннях. Келларію! Трудися з радістю; мужній, економе; міцнійте, садівники й городники; будьте благодушними, теслярі; твердими - підкелларії; кріпіться, мельники, і завжди пам'ятайте про Бога і про наше смирення; веселися, кухарю, і своїми трудами заспокоюй моїх дітей. Радій, уставщику, розпоряднику богослужень, будь уважний у своїх діях, не засмучуй Бога і з великим смиренням обходься з усіма братами. Радій у Господі, опікуне над хворими, разом зі своїм помічником. Укріпляйтесь, краснописці, трудячись над чистописанням, бо ви накреслюєте Божі закони і записуєте слова Духа, передаєте книги не тільки нинішнім, але й наступним поколінням. Пильнуйте розділові знаки, зберігайте правопис, дотримуйтесь порядку і чистописання. Паламарю, служи Богові благовгодно, з великою смиренномудрістю запалюючи Божественні світла, щоб цим прикрашалася Божа церква. Бібліотекарю, бережи священні книги, як самі священні Божі скрижалі, караючи читачів, які не так, як належить, поклали книгу або через недбальство запорошили, порвали чи забруднили її. Ти ж поміщай книги у книгосховище ретельно і за порядком. Хранителю священного посуду, зі страхом і трепетом виконуй доручений тобі послух: святині торкайся чистими руками і неоскверненою душею, а не в нечистоті, щоб не бути спаленим. Хранителю братніх пожитків, будь благоуспішним зі своїми співробітниками, бережи одежу братів і роздавай її кожному, щоб пасувала, і так, як тобі наказано. Стороже виноградників, скотарю, брамний, обліковцю, фарбувальнику, - усі ви радійте, розділяючи радість зі мною. Усі будьте 6лагоуспішними. Нехай ніхто не нарікає, не скорбить й не гордиться перед своїм братом, бо такого ненавидить і Господь, і люди. Нехай ніхто не чинить ганебних душевних і тілесних діл: таємно не їсть, не обманює, не обмовляє, не затіває непотрібних спорів. Нехай ніхто не сидить без роботи і не вигадує оправдання у гріхах. Нехай не буде двоєдушним, обмовником, наклепником, заколотником, балакуном, лицеміром, братоненависником, впертим і запеклим. І навпаки, чада мої возлюблені, усі ви йдіть Божою дорогою і старанно подвизайтеся. Будьте прості, благопокірливі, поступливі, послушні, привітні, відвертайтесь від зухвальства, любіть один одного і не лукавте, аби поступаючи так і провадячи таке життя, звершити належний нам подвиг, благодогодити Богові і насолодитись майбутніми благами. О, нехай усі ми отримаємо їх за благодаттю і чоловіколюбством Господа  нашого Ісуса Христа, з яким Отцеві разом зі Святим Духом належить о слава, влада, честь і поклонення во віки. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!