Про те, щоб не вважати щасливим інакше життя, окрім життя в спільноті

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 29-е

Про те, щоб не вважати щасливим інакше життя, окрім життя в спільноті

Отці мої, браття і чада! 

Через хворобу я лежу і не можу поучувати вас моїм малозначущим словом. Але якщо ви здорові і сильні душевно и тілесно, то я не н; відчуваю хвороби і аж ніяк не страждаю. Бо ви, діти мої, - воістину мої здоров'я і радість, мій спокій і вінець. З вами в мене щасливе життя  і благоденство, свято й похвала, багатство і насолода, веселість і радість.  А якщо б ви впали в душевні недуги (чого нехай не буде), то це спричинило би в мені болізнь і сокрушення. Ось чому від серця молю вас, падаю до ваших ніг, прошу, благаю і припадаю, як недостойний отець, як брат, як дитина, як раб ваш: стійте, мужньо терпіть, дерзайте, кріпіться, підносьтесь думкою вгору, возносьтесь на небо, щоб мисленно побачити Господа нашого Ісуса Христа, який на престолі своєї слави возсідає на херувимах і серафимах, перед яким стоїть і служить зі страхом і трепетом весь ангельський чин. Тоді почують благословенний голос Владики ті, які достойно звершили свій подвиг, нічого не побажали від цього світу і не звабились його марнотою. «І тоді, - сказано, - праведні засяють, як сонце» (Мт. 13, 43), коли «багато прийде зо сходу й заходу», з півночі й моря «і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім» (Мт. 8, 11) в невимовній радості, коли Цар наш і Господь розділить свої дари за заслугами кожного.

Горе, горе, браття мої і діти! Яку славу успадкують преблаженні послушники! Істинно, кожний отримає блага в тій мірі, в якій благодогодив Богові. Хоч і великі перед Богом ті, які послужили Йому в горах, у вертепах (печерах), в земних проваллях, стовпники, затворники, ті, які прославили Його всяким іншим життям, однак, знайте, браття мої улюблені й милі, що коли прийшов на землю Господь наш Ісус Христос, податель незліченних благ, то вибрав не пустинне і не стовпницьке життя, а спосіб і правило покори. Адже сам Він говорить; «бо зійшов Я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто Мене послав» (Ио. 6, 38). І ще: «Бо не від себе вирікав Я: Отець, який послав Мене, дав Мені заповідь, що Мені казати і що  промовляти» (Йо. 12, 49). Знову ж, підперезавшись рушником, Він прийняв образ слуги, умив ноги учням і обтер їх рушником. і в другому місці говорить: «Я між вами як той, що служить» (Лк. 22, 27). Отже, діти мої і браття, як бачите, Господь вибрав, віддавши перевагу з-посеред усіх інших, наш спосіб життя в покорі. Як же вам не радіти? Як не веселитися? Як не переповнюватися радістю і веселістю через те, що й ви живете за подобою Господа нашого Ісуса Христа? Чи є для вас що-небудь, блаженніше від цього? Чи будете ще задивлятися на інший спосіб життя? Отож правильно провадьте наш спосіб життя і не хваліть інший спосіб більше від нашого. В Патерику оповідається про три види монашества: пустельника, хворого і послушника, - та чи не мав образ послушника у видінні світліший від інших вінець? Їй-же, істинно говорю вам, браття мої, великий і святий наш спосіб життя. І як би там не було, якщо ви достойно звершите його, то, без сумніву, будете прославлені з Авраамом, будете ликувати з мучениками і радіти з праведниками.

Отож, довершуйте плин життя з ретельністю. Помажте ваші нога єлеєм терпіння, щоб розігрілися ваші душевні жили і щоб ви отримали силу для подальшого руху. Одягніться в одежу правди і радості, пийте воду дівства й чистоти. Не питайте: доки? Це слово лінивих, Нам жити не тисячу років. Горе! В давнину жили по дев'ятсот, сімсот і по сто років, як наприклад, Енох, Ной, Авель, Авраам, Іов та інші, які благодогодили Богові. А в наш час якби хтось прожив сімдесят років, то і цього було б багато, про що й Давид говорить: «Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі - вісімдесят років» (Пс. 90, 10). Приблизно стільки років триває наше життя. А тепер я бачу, що помирають і малі діти, і немовлята перш ніж доходять літ й обирають спосіб життя. Також і ми, чада, нині або завтра помремо. Кожного дня пам'ятаючи це, ми робимо добре, коли провадимо життя за духовним законом. Так само і отці наші прожили свої недовгі дні. Отож нехай буде між нами, за святою молитвою нашого отця, лагідність, мир, любов, независливість, неревнивість, безкорисливість, послух, добре слово, згода, співчуття один до одного, смиренномудрість. У цьому перебувайте, живіть, молячись за моє смирення, щоб не було мене вкинуто у невгасимий вогонь. Нехай всі ми уникнемо його й удостоїмось Царства й Небесного у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить усяка слава я з Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!