Про доброчинність і благодарення

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 19-е

Про доброчинність і благодарення

Браття, отці і чада мої!

Запрошуючи вас вислухати поучення, я хотів би мати слово різноманітне і багате, щоб запропонувати вам, подібно до розпорядника на бенкеті, різноманітні страви, достатні, аби щедро наситити ваші душі. Але оскільки я, злиденний, ледве можу подати вам трохи хліба й води, то пропоную вам оцих кілька слів; отже, прийміть мале замість великого. Я дуже радію і веселюся, дивлячись на ваші успіхи в Божих речах, ваше життя в однодушності і ваші подвиги у випробуваннях послуху. Я радію, що всі ми добровільно зібралися разом в ім'я Господа нашого Ісуса Христа і Бога - не просто і як попало, а чинно і боголіпно, як заповідали нам святі отці, в одному думанні; радію, що нема в нас поділів заради плотської дружби; що ми не виконуємо свавільно те чого бажаємо, й самоправно не відділюємося. Ми з'єднуємося в одному дусі і воістину з одним бажанням та любов'ю працювати для Господа у цьому спільнотному і ангельському житті, немов би у другому раю. 

Все це Божий дар і благодать Пресвятої Богородиці. Ви похвально розважили, окрилились любов'ю до Бога, вийшли зі світу і своєю г обачливістю злетіли від землі до неба. Отож блаженне ваше священне и бажання, ще блаженніший спонукуваний Богом ваш вихід і преблаженне таке ваше життя. Скажу ще й інше: блаженні ваші батьки і утроби, що носили вас. Я не говорю нічого понад належне, бо вони по собі залишили вас, які, за Писанням, мають «на Сіоні свій вогонь, і свою піч в Єрусалимі» (Іс. 31, 9). Вони дуже радіють вами, особливо коли чують добру славу про ваше Божественне, чеснотливе і послушливе життя; таким священним первенцем освячуються їх роди. Серед них нема жодного сімейства, яке б від самої згадки про родича не осявало би зворушенням: такі великі і щедрі наші блага, такі великі й численні дари, що є у вас Я не кажу вже про майбутнє блаженство, яке засяє нам у майбутньому житті, і про ту несказанну відплату. Як же мені не радіти, смиренному і грішному? Як не прагнути і не старатися, щоб ділом і словом зберегти ретельно виконані ваші добрі діла, заховані у ваших священних душах? Воістину я радію й веселюся. Та скільки є в мені радості, стільки ж, навпаки, є страху і трепету, щоб через численні мої гріхи не сталося якесь безчинство, яке б змарнувало те, що ви зібрали і набули своїми подвигами, трудами і болями.

Дотепер моє слово стосувалося всіх разом, а тепер я говорю до кожного зокрема. Нехай кожен з вас не має своєї волі, не розслаблюється у подвижницьких трудах і не захитається на камені терпіння та істинної довіри до ігумена. І яким би то не було інакшим способом нехай не приймає многоглавого змія, улесливого й мінливого, звабившись тим чи іншим гріхом, таким чи інакшим способом, в одному чи в другому випадку, словооправданням і лжеоправданням. Бо багато підступів у винахідника лукавства, сіяча зла, підступного хитруна, від Бога відступника, скинутого з неба, що подібно до блискавки впав на землю й, як розбійник, увійшов у рай і спокусив праотця нашого Адама (гідне жалю безрозсудство). З того часу й донині він різними способами і діями розділив наш рід на мови, племена та народи, на невірних і безбожних, а в самому християнському роді зробив розділення, з одного боку, через злобні єресі, а з другого боку, через мерзенні протизаконні діла, що ведуть у пропасть та загибель. Так, він замахується пускати стріли гріха і в нас, вражати нас ними й умертвляти. Особливо пам'ятайте, яку боротьбу й безнастанну війну він веде з монашим чином і добрими подвижниками. Святим отцям і пустельникам було відкрито, що повалення й гріхопадіння інока замислюється йому відступницькими силами як велика перемога й чудесна доблесть.

Ось чому прошу й благаю вас, діти і брати, ходіть не оступаючись, будучи звідусіль захищені, звідусіль озброєні, одягнені у залізну броню; і ні з одного боку не давайте дияволові місця увійти і умертвити вас. А здійснити це можете доброю надією, твердим ісповіданням, повсякчасною боголіпною сповіддю, смиренням, нелицемірним послухом, ревністю і неослабною довготерпеливістю. Так, так, прошу і молю вас - заради Бога, заради воздаяння, заради життя і тієї радості. Або, з другого боку, щоб уникнути кромішнього вогню, незліченних мук, потерпімо ще, постараймося досягти пристанища, перейшовши великий вир цього життя, щоб преподобною смертю отримати нев'янучі вінки правди, переможні дари безсмертя, блаженний і вічний спокій життя вічного у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!