Про відкриття лукавих помислів у сповіді

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 17-е

Про те, щоб ми не приховували лукавих помислів, а відкривали їх у сповіді

Браття, отці і чада!

Про що, як не про тих трьох окаянних братів-втікачів говорити мені з вами у цьому поученні? Вони відійшли від нашого доброго товариства, з одного боку, для того, щоб ви, утвердившись їх падінням, були стійкішими, а з другого боку, щоб і я, оплакуючи їх, полегшив печаль мого серця. Бо хоч я і недостойний, та все ж я ваш отець і пастир. Загибель сина засмучує кожного батька. Якщо це справджується в тілесному житті, то чи не у ще більшій мірі - в духовному? І ще: жоден пастир, в якого вовк украв би вівцю, не залишився б байдужим - він би побивався і шукав би загиблу. Воістину і сьогодні звір вкрав - не Йосифа, як про це написано (Буг. 37, 20), - а моїх дітей Петронія, Малха і Аєтіа. їх вкрав лукавий звір, мисленний вовк, лютий дракон, підступний змій, який обманом і гірким плодом випхав з раю древніх Адама і Єву. А сьогодні подібним способом він випхав зі спільноти, як з другого раю, оцих братів. Якщо він ще й інших вигнав чи звідси, чи з іншого місця, то тепер не час говорити про це, бо все це робить той самий диявол від початку і до кінця світу. Як же мені не оплакувати їх і не стогнати? Як не скорбіти й не сумувати моїй душі, роздумуючи про їхню загибель? Троє отроків, непостійних і ненавчених юнаків. Саме тому - чи не почне сатана водити їх туди й сюди, чи не вкине їх у бистрину і чи не сокрушить їхні кості, як порохняві посудини? Втім, я закинув про їхню молодість не тому, що старі й бородаті, відлучаючись від братства, немов би могли себе зберегти, а тому, що молоді, упавши, можуть впасти в ще більше зло внаслідок юного віку. О безрозсудність і затьмарення розуму! Що ж тепер робити? До вас, здорових, які ще стоять твердо і зберегли себе, звертаю тепер моє слово. Чи захочемо й ми, як вони, зазнати недуги? Чи будемо й ми домагатися загибелі разом з ними? Аж ніяк, діти! Як же бути? Не треба тільки приймати зміїної поради і ховати в серці змію. її треба негайно викрити, і тоді вона втече від вас, як від вогню. Бо якби і ці брати себе берегли, то не наразились би на це нещастя. Але ви, діти, остерігайтесь і, будучи Христовими вівцями, не станьте добровільно здобиччю диявола і, живучи в раю заповідей Христових, не піддайтесь яким-небудь чином ₍омані лукавого змія, щоб не бути відкиненими у темряву. Живучи, як ангели, не затьмарюйте себе згубним самочинством. Терпіть і витримуйте все, бережіть Христові заповіді. Нехай ніхто не ходить на збори злих і не сидить разом з нечестивими. А нечестивий і злий - це той, який радить і умовляє брата тікати або сповнювати яку-небудь іншу пристрасть, на загибель собі і тому, хто послухається. Брате! Коли такий Я відведе тебе набік і наодинці почне язиком виливати свою отруту, відсахнись від нього (я про це багато говорив), стань віддалік, затули вуха, щоб спасти і його, і себе. Коли він побачить тебе засмученим пережиттям спокуси, тоді старатиметься звабити тебе. Але ти не слухай його, коли він запевнятиме тебе, що ти, сумуючи, маєш рацію. Бо це - змій, він задумує прогнати тебе. Коли він почне звинувачувати рай, тобто спільноту, твоїх сподвижників, братів або ту чи іншу справу, віджени його і дай йому належну відповідь, щоб ти і його напоумив, і себе о спас. А що говорять такі? «Брате! Втікаймо, позбудьмося цього місця. Ігумен тут - людина важка, келар - нерозсудливий, дуже скупий, тут бракує необхідного, всі повелівають, всі наказують. Хто може витримати весь тягар праці або спастися у цьому місці? Отож ходімо звідси». Куди? До анатеми. Бо якби можна було бачити, що є на душі в тих, які тільки-но вийшли, то так чи інакше ми побачили б затьмарення, перестрах у думках, біснуватість і нічого здорового - ні наміру, ні міркування. Вони носяться туди-сюди і спотикаються, як заблукані вівці. Не думайте, діти мої, що я говорю це з ненависті до них, аж ніяк! Але вони наражаються на ще лютіше і незрівнянно більше, ніж я можу висловити. Моліться і просіть за них, щоб вони знайшлися і вернулися - або самі, або через нас. А ви, як я раніше говорив про це, будьте твердими, уникайте нагод до падіння і подвизайтеся добрим подвигом, щоб увінчатися на небесах. Я чув, що дехто з вас необачно говорить про цих братів з пошаною, тоді як вони недостойні навіть називатися братами. Та ви називайте їх лише простим ім'ям, оплакуючи їх. Бо і апостоли не ставилися з пошаною до зрадника й навіть апостолом його не називали, а Юдою, зрадником та розбійником. Це про тих. А щодо вас, кожен повинен терпеливо відбувати той послух, що йому випав, і виконувати його, як наказано, чи то буде проста робота, чи щось інше. А шукати, домагатися і бажати сповнення своєї волі це ознака безчинних, ненавчених і лукавих. Отож, пізнавши зло, нехай ніхто більше не чинить такого, щоб не підпасти за безчинство під епітимію. Чи знаєте ви, що говорить св. Доротей? Той, хто відтяв свою волю, досяг цілковитого спокою. Хто бажає миру і любить його, той повинен триматися цієї дороги, тобто відречення своєї волі. Такий  швидко досягне майбутнього вічного спокою. А Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, молитвами мого отця нехай пошле вам єднання у доброму й те, щоб ви мали один розум, терпіли та зносили труди подвижництва аж до смерті, до виходу у вічне життя, щоб успадкувати Царство Небесне у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада, і пишнота нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!