Про те, щоб відкинути нам всяку нудьгу

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 15-е

Про те, щоб відкинути нам всяку нудьгу і примусити себе до духовного ділання

Браття мої, отці і чада!

Так як кожен з вас повинен давати звіт про виконання свого послуху, так і я маю обов'язок виголошувати перед вами слово поучення. О, якби я мав настільки багате й різноманітне слово, щоб воно могло бути для всіх корисним і діяло подібно до Христової благодаті! Бо багато хто між вами, браття мої, потребує заохочення, інші - потіхи або утвердження. Одні потребують нагадування, другі виправлення, треті викриття, а хтось епітимії; одні - поблажливості, другі - строгості, а хтось - безчестя і неслави. Так по-різному влаштовані люди. Відповідним до цього повинно бути й слово поучення. Бо що для одного служить ліком, те іншому приносить шкоду, і тим, чим одному чиниться благодіяння, тим іншому часом завдається збитків. Що одному служить для виправлення, те буває для другого спотиканням. Ось чому моє служіння немаловажне, та важке і нелегке для виконання. А втім, укріплюваний молитвами отця мого і вашого отця, я продовжую його і, доки живу, не занедбаю, а буду працювати ще і ще, завжди нагадуючи потрібне вам, моїм панам і отцям. З волі Божої всі ви - з тих, що спасаються, і всі прийшли сюди, щоб спастися, всі шукаєте не що інше, як тільки своє спасіння. Але так як диявол противиться всякому благові, то багато хто з вас і проти волі буває спокушуваний. Бо в одному він запалює, підтримуваний вожделінням юності, полум'я плотських пожадань; іншого кидає у гордість, через яку й сам він упав з неба; ще когось розслаблює лінощами, зв'язує пригніченням духу і тягне туди, куди хоче і як хоче ослаблює невір'ям, кидає у самочинство і намовляє робити негідне. Але навіщо я перелічую все це? - Усім, чим тільки може, він нас спокушує і щоденно старається в тому утвердити, сподіваючись нашої загибелі. Але Господь Бог, що сказав морю: «Замовкни! Ущухни!» (Мр. 4, 39), нехай заборонить йому і віджене його далеко від нас. А це стається, коли ми прийдемо до тями і згадаємо к першу думку, з якою ми прийшли сюди. Адже ми обіцяли перед Богом витерпіти усі труднощі й утиски аж до смерті. Таким чином, відкиньте усі все: ті, що скорблять, - печаль, горді - гордість, зажурені - журбу, сластолюбні - сластолюбство, ті, що люблять керувати, - владолюбство, марнославні - марнославство, зухвалі - зухвальство, безцеремонні - безцеремонність, багатослівні - багатослів'я, ті, що пишно одягаються, - пишність, плотолюбні - плотолюбство, зависливі - заздрість, ті, що люблять сперечатися, - суперечки, схильні до чвар - чвари, нероби - бездіяльність. Все це і тому подібне - діла тьми, роди зла, хотіння і винаходи лукавого. Благого ж нашого Бога діла суть: мир, лагідність, смирення, послух, независливість, труд, старанність, ретельність, любов, віра, надія, благочинність, молитва. Це - діла світла, вінці правди, подвиг святих, іще «якась чеснота чи щобудь похвальне» (Фил. 4, 8). Підніміться ті, хто піддався пристрастям, благаю вас, заради Божої любові. Прокиньтесь, приспані спокусами. Якщо хочемо провадити добре життя і бачити добрі дні, то послухаймо того, хто говорить: «Відступи від зла й чини добро, шукай миру та його тримайся! Очі Господні на праведних... [розгніване ж] обличчя Господнє проти злочинців, щоб знищити з землі їхню пам'ять» (Пс. 34, 15-17). І ціле продовження псалма, якщо уважно читати, розкриває перед нами чудовий законопорядок. Та про це досить.

Тепер багато братів захворіло, бо час - нездоровий. Отож, допоможімо, здорові, хворим. А хворі, приймімо кару Господню як корисну й перенесімо її терпеливо, з вдячністю приймаючи те, що нам посилається. Коли ж піднімемося з хвороби, то не залишаймося в бездіяльності, а займімось своїми справами. Бо ми не маємо рабів, куплених за гроші, щоб вони нам служили. Причина цього (тобто рабства) - гріх, і апостол допустив бути цьому в середовищі мирян. А ми самі собі і раби, і пани, ті, що служать, і ті, що користуються послугами. Але кожен з нас повинен більше старатися служити, аніж щоб йому служили без потреби. Бо Господь знає працю і служіння кожного з вас, знає, хто яким був спочатку і яким є тепер, яким був у світі й яким є тут, як старається і як терпить, кому дорівнявся. Він знає, хто як і з ким стоїть на спільній молитві, звертається (до Бога) в молитві чи спить, яку носить одіж і взуття. Все це точно зважує Праведний Суддя, Всевидяче Око і воздасть, як написано, кожному за його ділами. Отож нехай ніхто не сумує і не думає, про що не треба думати, бо ми не просто з'явимось перед Богом, але станемо перед Його страшним та грізним судом. Тоді Він спитає в нас звіту про наші діла, бо Йому належить слава на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!