Про перенесення з вдячністю труднощів нашого життя

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 14-е

Про перенесення з вдячністю труднощів нашого життя

Дивлячись на свої злі діла, я усвідомлюю, що моє немічне слово до вас не послужить для вашого виправлення. Але щоб не довелось мені почути сказане у священному Євангелії; «Лукавий слуго п лінивий! ...Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям...» {Мт. 25, 26-27), примушую себе говорити і нагадувати вам про належне. Вірю, що вашою благою ревністю у сповненні заповідей та вашою доброю волею ви й мої зловживання повернете на користь. Отож трудіться, діти мої, подвизайтесь і не дивуйтесь тому, що всупереч очікуванням у вашому житті за Божим доступом трапляються труднощі. Хіба ви, прийшовши зі світу, не обіцяли перед Богом та Його святими ангелами терпіти заради Царства Небесного усіляку скорботу й тісноту, тобто голод, спрагу, холод, наготу, докори, ганьбу і всілякі інші труднощі? Отже, в цьому нема нічого незвичайного. З вами трапляється лише те (скільки б воно не траплялося), що ви обіцяли переносити. Що ж цим здобуваєте? Царство Небесне, веселість у вічних благах, насолоду безсмертям, блаженство вічного життя синівське становище, райську насолоду та все інше, що є і про що йде мова. Воістину, як говорить апостол, «страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка  має нам з'явитися (Рим. 8, 18). І ось Він, керманич усього всесвіту, знаходиться серед невірних, як серед левів, ведмедів, барсів і вовків. Його волочуть, б'ють, терзають і глумляться над ним. Він терпить голод і спрагу, але при всьому цьому працює своїми руками, щоб не завдавати нікому клопотів, а мати можливість задовольнити тілесні потреби і свої, й тих, що були з ним. Якщо ж ми будемо з вдячністю та терпінням переносити те, що з нами трапляється, то й від нас не відніметься доля тих перших. Якщо ж будемо нарікати, бентежитись і сприймати це як тягар, то чи удостоїмося бути з тими, які повстали проти гріха аж до крові? Або: якщо ми відмовимось старанно й уважно звершувати набагато легші труди, як-от: беззаперечний послух, працю без нарікань, негорделиве служіння, мовчання у слушний час, розважливу бесіду, зміну місця задля потреб виконуваного послуху, старанність в ділі, відсікання своєї волі, вдячне й терпеливе прийняття дорікань, безнастанне, як вночі, так і вдень, перебування в молитві та псалмоспіві, - то як не бути нам осміяними у той день? Якщо ж прийматимемо з вдячністю та терпеливістю все це й багато іншого (всього й не перелічити), то життя наше благе й буде благим, і Бог возвеселиться нашими ділами й дасть нам вінець мучеництва. Отож, що із вище-переліченого відлучить нас від Христової любові? Нічого. Якщо навіть нам доведеться щодня вмирати, то приймімо з радістю й це, радіючи й звеселяючись тільки тим, що страждаємо за Христа. І нехай не буде між нами ніякого спотикання, щоб не опорочилося наше життя. Та про це досить. Би знаєте, що нам бракує пшениці, бо за мої гріхи ниви були неврожайні. Але якщо ви радісні духом, то не буде браку ні в чому; бо Господь сказав, і обітниці Його істинні: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33). Це Він і раніше довів, і доводить нам щоденно, на наших очах, Своїми чудами й дарами. Тільки, як ми сказали, підносьте ваші руки до неба в преподобності й правді, а решту подасть добрий Будівничий і податель всього Бог наш, бо Йому належить слава, честь і поклонення з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!