|
|||
|
Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення" Поучення 11-еПро те, щоб коритись настоятелеві так, як піддається ковалеві залізо, і таким чином - жити без суєти Браття, отці і чада! Я щоденно бачу як зростає сонм братства, наче плодовита нива - і потерпаю, що моє смиренне слово не лише недостатнє, але й сухе, не може охопити цілу ниву і навчанням - очистити, зорати і посіяти на ній зерно заповідей, щоб воно росло і дозрівало. Проте я стараюся, скільки моїх сил, принести вам хоч трохи користі, а ви, браття мої, за словом Господа (Лк. 8,15), як добра земля, і собі, і Йому даєте плід - спасіння ваших душ. Перед нами праця, про яку пророк Давид говорить: «І почав я міркувати... але важкий він був - той труд для мене. Аж поки не ввійшов я у святиню Вожу, не збагнув долю, що на них, [грішників], чекає» (Пс. 73, 16-17). Тому й необхідно трудитись і потіти у духовних подвигах, бути ревними у доброму і прагнути душею, щоб встигнути увійти у поприще і преподобною смертю отримати вінці переможців. Бо ви самі знаєте, що праця приносить заспокоєння, голод, спрага і труднощі приводять до невмирущої радості, з сухих зашерхлих уст витікає вода, що, як сказав Господь, «струмує в життя вічне» (Йо. 4, 14). Про це і псалмопівець Давид говорить: «Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати» (Пс 126, 5). І згідно Писання, «знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете» (Йо. 13, 17). А «безумний не знає, дурень того не розуміє» (Пс. 92, 7), Та ви мудрі, розумні й розсудливі, а тому деякі чесноти вже осягнули, інші осягаєте і ще осягнете. Бо сповнення заповідей не має межі, і наскільки хто любить Бога, настільки пізнає, що перебуває далеко від (виконання) заповіді. Ось ми обмежуємо вас правилами і наставляємо, забороняємо деякі речі. В іншому ж - утверджуємо вас І полишаємо діяти, як належить. А ви слухаєтесь і коритеся, як залізо ковалеві, в усьому, чого 6 ми не вимагали за Богом. Таким чином, ви живете без клопотів, і ваше життя в безпеці. Але й самі ви, якщо знаєте щось добре, виконуйте це і радьте один одному. Адже ми всі маємо на оці спільну користь і подібні до корабля зі стерничим і командою, що плаває в морі. Так і я перебуваю серед вас. Я мушу стернувати, більше чувати і дивитись на небо, споглядаючи зорю правди, щоб управляти кораблем. Але й ви мусите чувати, допомагати: і, переходячи з одного боку на другий, спостерігти, щоб не захопила буря, і ми не наразилася на небезпеку, щоб через неуважність не сісти на мілину або через безпечність не вдаритися об скелю. Тримайте ж у ваших руках снасті й корабельні канати, вважайте, коли їх натягувати, а коли відпускати, щоб корабель нашої душі досяг пристані спасіння, бо саме для цього ми зреклися і світу, і плотських пожадань, і волі. Отож будьмо, браття, терпеливі й ретельні у трудах доброчестя, і я певен, що ми, увінчані, я будемо веселитися на небесах, там, де нема труду й болізні, печалі й Я зітхання. Озбройтесь мужністю і міццю, і нехай сяє і не погасне підтримуваний єлеєм терпіння світильник вашої старанності, щоб не наразилися ми на непоправну біду юродивих дів. Здобудьтесь на безмовність, чесніші мої браття! Я не заповідаю вам зовсім не говорити, бо цього й життя ваше не вимагає, а заповідаю не говорити зайвого і того, що приводить вас до сміху. Бо, як говорить премудрість, «в багатомовності гріха не бракуватиме» (Прип. 10, 19), а якщо стримуватимеш свій язик, будеш розумним і мудрим. Будьте уважні у своєму о послусі, не будьте недбалими в роботі і не псуйте потрібних речей: чи то буде віз, чи бур, чи тростина для письма, в когось - сокира, в іншого блюдо, кому що випаде. Бо через це доводиться втратити день, і час, потрібний для духовних справ, ми витрачаємо на дрібниці. Нагадую вам і про здержливість: не постіть понад визначену вам міру, щоб не ослабнути, бо сказано: «ти не відступиш від цього вироку ні праворуч, ні ліворуч» (Втор. 17, 11). Іди царською дорогою. Є важкі роботи, де особливо не приносить користі сувора здержливість. Будьте уважні до вашої праці й ретельні в усьому, і моліться, щоб Бог послав нам допомогу проти невидимих і видимих ворогів, у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас і на віки віків. Амінь. [ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ] [ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|