Про тих, які таємно заводять між собою гідну осуду дружбу

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 10-е

Про тих, які таємно заводять між собою гідну осуду дружбу

Браття, отці і чада мої! Істинно, наше життя подібне до моря. Бачите бо, в якій тиші ми жили і яка постала буря та лютий вітер - збурилось наше життя через суєтне вивищення і зухвальство деяких братів. Але цей вітер, молитвами отця мого і вашого отця, припинив Христос, який сказав морю: «Замовкни! Ущухни!» (Мр. 4, 39) - і настала тиша. А я, діти, по-справжньому налякався і виявив малодушність до тої міри, що мало не впав у зневіру щодо мого спасіння. Бо ті, на кого під час нарад дивились як на стовпи братства і які були, сказати б, моїми очима, виявилися шкідливими й гнилими наглядачами, будучи засліпленням для мене і для братії. А втім, не будемо впадати у відчай, бо наскільки великим буває зухвальство людини, настільки ж глибоким її падіння, наскільки далеко заходить людина у спротиві, настільки ж осоромлюється і навертається, наскільки впадає у невір'я, настільки робить успіхи у вірі. І от знову дійшли згоди всі мої члени, так само як дійшли згоди ви всі. Отож, цілком незвичайне те, що в нас трапилося, - не тільки недоладне, але й цілком непристойне. Проте, оскільки це вже сталося, то навчімось на цьому прикладі всіляко уникати того, через що вони наразились на це. Що ж це таке?   Це не що інше як самоправство, яке в послушникові породжується від марнославства і невір'я. 

Отож, браття, терпеливо перебуваймо у тому послусі, до якого обрані, не замахуймо наш крок понад міру і не берімось до того, що понад нашу силу, щоб не відступити від належного. Нехай наше зауваження іншій особі буде смиренне, і викриття меншого - в апостольському дусі. До того ж треба настільки зважати на особу, щоб не переступити міру благочестя. А для вирішення всіх цих питань звертайтесь до мене. Хоч я й комар, та, проте, проповідник і виконавець правил великого Василія. Якщо коли-небудь згрішить настоятель, то настоятелі його й поправлять. Можливо, ви самі знаєте, яку я витримав би боротьбу, щоб тільки це не сталося, - я й раніше вам про це говорив. Отже, діти, я перебуваю серед вас (як старший), але ми повинні взаємно дивитись один на одного: я на вас, а ви на мене з належною шанобливістю і повним смиренням, а противне дуже шкідливе для обох сторін. Наприклад: якби мені заманулося більше, ніж належить, викривати вас і примушувати вас мовчати або навіть когось одного, хто згрішить, викривати і понад міру докоряти, або ганити його непристойними словами. Хочу ще вказати вам на причину падінь: це стається не  через що інше, як через те, що заводять особисту дружбу і товаришування одного з одним. Чадо! Якнайдалі біжи від таких, аж ніяк не я слухай їх. Коли хтось почне говорити тобі що-небудь, тільки щоб ослабити твою віру і любов до ігумена, тікай від нього, як від вогню. Бо шкода, помалу проникаючи в твоє нутро, досягне і самої основи спасіння. Окрім мене, не майте іншого учителя і наставника, і не наважуйтесь довіряти йому таємниці. Не вважайте дрібницею пусті розмови, о кажучи: «Хіба так важливо те чи інше?» Не робіть так, діти! Якщо хтось впаде у зневіру або зробить щось інше шкідливе для всіх, то всі ви і завжди - підіть і відкрийте це. Можливо хтось через неуцтво і нерозуміння прийде й скаже: «За це признання брати мене ненавидять і докоряють». Ні, не так, діти! Бо якщо вони діти істинні та законні, то й вони всі послідують за тобою, хвалячи тебе. А якщо незаконні - то пощо тобі їхня похвала? Словом, благаю всіх вас і нагадую вам: завжди і все сповідуйте мені, і нехай ніхто й ніколи не має у своєму серці чого-небудь затаєного і невідкритого, бо інакше це викличе люту виразку. Щодо ваших дотеперішніх успіхів - старайтесь їх помножувати і так завершити життя. Завжди мужньо зносьте докори, труди, ганьбу, скорботу, утиски, понурі помисли, нудьгу та інші спокуси, які находять на вас, в усьому цьому маючи єдину допомогу - уповання на Бога і ту незбориму підтримку, яка походить від виконання заповідей. При цьому кожного дня тримайте у своєму умі пам'ять про смерть і щоденно відсікайте свою волю. Таким чином ви удостоїтесь мученицького вінця і радітимете з ангелами в Небесному Царстві, у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!