Християнська бібліотека - Про тих, які таємно заводять між собою гідну осуду дружбу Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Теодор Студит: Поучення
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про тих, які таємно заводять між собою гідну осуду дружбу
   

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"


Поучення 10

Про тих, які таємно заводять між собою гідну осуду дружбу

Браття, отці і чада мої! Істинно, наше життя подібне до моря. Бачите бо, в якій тиші ми жили і яка постала буря та лютий вітер - збурилось наше життя через суєтне вивищення і зухвальство деяких братів. Але цей вітер, молитвами отця мого і вашого отця, припинив Христос, який сказав морю: «Замовкни! Ущухни!» (Мр. 4, 39) - і настала тиша. А я, діти, по-справжньому налякався і виявив малодушність до тої міри, що мало не впав у зневіру щодо мого спасіння. Бо ті, на кого під час нарад дивились як на стовпи братства і які були, сказати б, моїми очима, виявилися шкідливими й гнилими наглядачами, будучи засліпленням для мене і для братії. А втім, не будемо впадати у відчай, бо наскільки великим буває зухвальство людини, настільки ж глибоким її падіння, наскільки далеко заходить людина у спротиві, настільки ж осоромлюється і навертається, наскільки впадає у невір'я, настільки робить успіхи у вірі. І от знову дійшли згоди всі мої члени, так само як дійшли згоди ви всі. Отож, цілком незвичайне те, що в нас трапилося, - не тільки недоладне, але й цілком непристойне. Проте, оскільки це вже сталося, то навчімось на цьому прикладі всіляко уникати того, через що вони наразились на це. Що ж це таке?   Це не що інше як самоправство, яке в послушникові породжується від марнославства і невір'я. 

Отож, браття, терпеливо перебуваймо у тому послусі, до якого обрані, не замахуймо наш крок понад міру і не берімось до того, що понад нашу силу, щоб не відступити від належного. Нехай наше зауваження іншій особі буде смиренне, і викриття меншого - в апостольському дусі. До того ж треба настільки зважати на особу, щоб не переступити міру благочестя. А для вирішення всіх цих питань звертайтесь до мене. Хоч я й комар, та, проте, проповідник і виконавець правил великого Василія. Якщо коли-небудь згрішить настоятель, то настоятелі його й поправлять. Можливо, ви самі знаєте, яку я витримав би боротьбу, щоб тільки це не сталося, - я й раніше вам про це говорив. Отже, діти, я перебуваю серед вас (як старший), але ми повинні взаємно дивитись один на одного: я на вас, а ви на мене з належною шанобливістю і повним смиренням, а противне дуже шкідливе для обох сторін. Наприклад: якби мені заманулося більше, ніж належить, викривати вас і примушувати вас мовчати або навіть когось одного, хто згрішить, викривати і понад міру докоряти, або ганити його непристойними словами. Хочу ще вказати вам на причину падінь: це стається не  через що інше, як через те, що заводять особисту дружбу і товаришування одного з одним. Чадо! Якнайдалі біжи від таких, аж ніяк не я слухай їх. Коли хтось почне говорити тобі що-небудь, тільки щоб ослабити твою віру і любов до ігумена, тікай від нього, як від вогню. Бо шкода, помалу проникаючи в твоє нутро, досягне і самої основи спасіння. Окрім мене, не майте іншого учителя і наставника, і не наважуйтесь довіряти йому таємниці. Не вважайте дрібницею пусті розмови, о кажучи: «Хіба так важливо те чи інше?» Не робіть так, діти! Якщо хтось впаде у зневіру або зробить щось інше шкідливе для всіх, то всі ви і завжди - підіть і відкрийте це. Можливо хтось через неуцтво і нерозуміння прийде й скаже: «За це признання брати мене ненавидять і докоряють». Ні, не так, діти! Бо якщо вони діти істинні та законні, то й вони всі послідують за тобою, хвалячи тебе. А якщо незаконні - то пощо тобі їхня похвала? Словом, благаю всіх вас і нагадую вам: завжди і все сповідуйте мені, і нехай ніхто й ніколи не має у своєму серці чого-небудь затаєного і невідкритого, бо інакше це викличе люту виразку. Щодо ваших дотеперішніх успіхів - старайтесь їх помножувати і так завершити життя. Завжди мужньо зносьте докори, труди, ганьбу, скорботу, утиски, понурі помисли, нудьгу та інші спокуси, які находять на вас, в усьому цьому маючи єдину допомогу - уповання на Бога і ту незбориму підтримку, яка походить від виконання заповідей. При цьому кожного дня тримайте у своєму умі пам'ять про смерть і щоденно відсікайте свою волю. Таким чином ви удостоїтесь мученицького вінця і радітимете з ангелами в Небесному Царстві, у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава на віки віків. Амінь.

Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!