Ті, хто пішов услід за Христом, отримають відплату

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 7-е

Про те, що ті, хто залишив усе і пішов услід за Христом, отримають відплату, навіть якщо б вони були люди зневажені

Отці мої, брати і чада! Ви, як плідна і добра земля, приймаючи моє слово, завжди приносите добрі плоди і зростаєте, ніби сад, прикрашений красотами чеснот. Бо я, діти мої, бачу і знаю ваші діла і вашу ретельність і приймаю одного - лагідність, другого - ревність, іншого - мовчання, ще іншого - співання псалмів, одного - ділання, другого - чування, від одного - те, від другого - інше, а від усіх - безперестанну і непереборну старанність у впорядкуванні життя нашої спільноти. Я подивляю, як дехто мало помалу принукуючи себе заради Господа, забув свої колишні пристрасні звички, змінився і став ніби іншим, мужньо переносить теперішнє та живе, як доброчесні брати. Бо воістину все можливо для Христової любові. Бона і зарозумілих пробуджує і принукує до смирення, і тих, що звикли нестримно їсти й пити - до стриманості, і багатих - до бідності. І не тільки цих я подивляю, але й усіх, котрі заради Христового Євангелія залишили все: одні бо залишили батьків, Другі - близьких, треті - вітчизну, четверті - доми, а деякі розлучились із звичками, - бо в усіх однакове самозречення. Часто буває, що той, на кого дивляться як на нижчого І кого вважають негідним стояти нарівні з деким із вищих, зносить незрівнянно більший труд. Якби й не було нічого іншого, то вже тільки те одне много важить, що він спромігся звільнитися від насильства та панування тіла над ним, любові батьків і родичів або від свавільних звичок. Саме тільки це може бути зараховане йому як мучеництво, і може бути достатнім, щоб сказати Христові подібно до верховного апостола Петра: «Ось ми покинули все й пішли за Тобою, що будемо за те мати?» І скаже йому Господь: «Як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля» (Мт. 19, 27-28). Якщо на нас чекає така відплата, брати й отці, то чому всім нам не спонукувати себе ще більше до досягнення чеснот? Чому не витримати всяку скорботу і утиски заради Христа, чому не витримати здержливість, чування, паплюження, покору, послух, славослов'я, спів або інше що-небудь трудне, говорячи разом з пророком: «Таж через Тебе нас убивають повсякчасно і як овець, що на заріз, нас уважають» (Не. 44, 23). І справді, діти мої, недалеко вам до цього волання. Бо чи ж не заколюєте себе повсякчас І ви відітненням вашої волі, перебуванням у послусі, приймаючи удари публічного шельмування, платячи кров'ю ваших сердець? Хоча й не чуттєво, однак, ви уподібнюєтесь до мучеників і отримаєте, за словами апостола, «нев'янущий вінець слави» (1 Пт. 5, 4).

Я не брешу вам, діти мої, і не обманюю вас. Не бувати цьому! Але я дуже сильно відходжу від істини і лише приблизно відображаю її моїм притемненим словом. Зрештою, кажу вам, що ви будете варті великої винагороди, якщо довершите свій спосіб життя, і блаженний той, хто не тільки слухає те, що читається і говориться, а й виконує це. Корисно було б мені, преокаянному, витерпіти докори, заборону говорити, паплюження, наругу і всі страшні Христові Страсті, щоб отримати розрішення моїх гріхів ще тут і досягнути небесної слави. Бо зазнати гоніння, смерті, наразитися на що-небудь інше принизливе чи страхітливе, але не вжахнутися, не злякатися - означає, з одного боку, що світ любить своє тіло, а з другого - що душа незрівнянно славніша і почесніша (від тіла), а разом з нею і тіло наслідує обіцяні блага.

Тому, діти, нехай осяє вас світло неложної мудрості, Божа любов нехай відірве вас від світу, прагнення вічного життя нехай умертвить ваші похоті, нехай Бог приведе і піднесе вас до висоти і до мети благочестя, нехай утвердить ваші серця і укріпить ваші думки. І ніхто з вас нехай не втратить тієї доброї частки і спадщини, яку отримали наші усопші раніше брати. Бо безсумнівно, що і ми всі туди підемо, пізнаємо і побачимо один одного іншим пізнанням. А якщо сподобимось, то успадкуємо і ті блага, «чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало» (1 Кор. 2, 9) в Господі нашому Ісусі Христі, котрому слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!