Про любов у Христі

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 4-е

Про любов у Христі і про те, щоб бути ретельними у всіх псалмоспівах і церковних службах

Найдорожчі мої чада і любі браття!

Оскільки я, смиренний і убогий, недостойний бути вашим отцем, стараюся, наскільки можу, говорити вам про миле Богові спасіння ваших душ, то й ви відкрийте ваш слух і послухайте науки Господньої, послухайтесь моїх слів, щоб я не марно говорив вам і не кидав насіння як у безплідну землю. Інакше і ми нічого не матимемо, і ви залишитесь безплідними, як земля не добра, але така, що на ній виростають пристрасті, які приносять тільки терня. Всі ви мусите бути уважними та завжди чувати над собою, кожну годину, а особливо у день поучення, тому що тепер час нашого спасіння, якщо захочемо, або загибелі. Дні ретельності, життя плодоносне, шлях рівний. Потрудімося, постараймося благоугодити у всьому Господеві, тому що життя і смерть - в нас самих. 

Допомагаймо один одному в доручених нам послухах. Спасіння чи мука - у ділах ваших, у благому вашому житті, у чистій любові я один до одного. Тому що де любов, там і союз миру, і проганяється й всяке зло. А де нема любові, там ненависть, диявол, обмова та інші пристрасті. 

Дотримуймось правил і постанов монаших. Виконуймо заповіді Христові. Жиймо за духовним законом, а поза правилами, зі своєї волі, не їжмо і не лиймо, не провадьмо життя в гріхах і беззаконнях. Тому прийдіть сюди усі, будьте всі як одна дупла, одне серце і одна воля, і нехай все в нас буде гідно.

Отож, прошу мені відповісти: як ви живете? як маєтеся? чи слухаєтесь? Чи за волею Господньою живете, не бажаючи нічого робити у пристрасті і слухаючись так, як би ви виконували повеління Самого Бога? Якщо ж не так, то воістину горе нам, що за мізерну насолоду готуємо собі погибель. Тепер час чування, час подвигів і праці - праці до крові, як показав це на ділі один із преподобних отців, який виплюнув на землю слюну, змішану з кров'ю. Отже, нам потрібно силувати себе до праці, бо тих, що силують себе, є Царство Небесне.

Отже, силуйте себе до служб (церковних). Яким чином? Тільки-но вдарить дзвін, усі ви разом, як стадо, поспішайте, ніби покликані ангелом, розмовляти з Богом, служити Йому співами і прийняти дари не тлінні й дочасні, а Божественні й вічні, які оживотворюють душі. А прийшовши, взивайте співом, єдиними устами славословте Господа Бога. Під час катизм і читань усі чувайте. Співом псалмів і пісень просвіщайтесь у духовній радості. Отож співайте старанно, осоромлюючи диявола, бо в противному випадку ми, очевидно, його тішимо. При цьому будьте уважні до молитов, щоб чисто молячись Чистому Богові, ми щораз більше просвітлювались, а не затьмарювались.

По закінченні служби виходімо без розмов, і один - нехай займеться читанням, щоб пустими бесідами не втратити надбання, зібране співом псалмів, і до цього надбання приєднає читання. Інший, якщо хоче, нехай відпочине трохи на своєму ложі; тільки і там нехай захистить себе, перехрестившись. Нехай возляже чинно, поучаючись у псалмі, щоб не спокушував лукавий, тому що біси мають звичку після служби бентежити наші душі. Оскільки ми ратували проти них молитвою під час служби, то вони хочуть злобно розтратити те, що ми зібрали доброго, і для цього затьмарюють наш розум, борють тіло, вже знесилене співом псалмів, приводять нечисті помисли і схиляють  до насолоджування ними, а дуже часто і до їх здійснення. Краще поступає той, хто утримується (від сну), поучується в псалмі або читає Божественні писання і не лягає відразу в свою постіль, хіба вже здолає його сон, бо тоді він не наражається на спокуси. Хто старанно виконав це, той не має провини. Якщо й відпочивав такий, то дуже мало - бо яка необхідність, щоб пропадала винагорода, і щоб докоряла нам наша совість? Після молитви поспішім до нашого рукоділля і молімось, щоб цілий день провести в добрих ділах. Нехай кожен піде до своєї праці, а якщо вимагає необхідність - то й усі разом, а там займайтеся працею зі співом псалмів, молитвою і благими роздумами: чи це буде польова робота, чи на винограднику, чи приготування їжі або інший який-небудь послух - виконуймо їх у певні години, оберігаючи совість і співаючи псалми. Бесіда ж ваша, на що я вам багато раз уже звертав увагу, якщо стосується тілесних предметів, повинна бути пристойна, а якщо духовних, то повинна полягати в роздумах про церковну службу або про інше яке-небудь ділання. Дбайте про дари один одного - кожен-бо має щось, а чого бракує, те набуває з допомогою брата свого. Нехай кожен буде як працьовита бджола, що збирає мед з квітів.

Всі ви друзі мої, всі - діти мої, всі возлюблені, всі-бо ви серце моє, розум, радість, вінець, похвала, сила, тіло моє. Хоч я й не достойний говорити такі слова, однак, хочу, щоб усі ви спаслися. Всіх люблю і всім бажаю успіхів та благополуччя. Хоча сам я нечистий, однак, хочу, щоб ви були чистими і піднеслися. Благодаттю Господа Бога нашого, ради якого ми всі зібралися в це місце, ви і тепер такі, й будете такими за молитвами святого отця нашого. Недбальство нехай щезне, лінощі нехай будуть вигнані. Нехай буде в нас тепла любов до Бога і терпіння у подвигах. І нехай ніщо не віддалює нас від любові до Бога: ні піст, ні чування, ні холод, ні спека, ні докори, ні мізер необхідного, - все це я вважаймо другорядним, і перед усім цим віддаймо перевагу самому тільки нашому спасінню. 

Залишімо злопам`ятність і розважмо про те, скільки гіркоти і безчестя витерпів за нас Бог і Владика. А яке порівняння раба з Владикою? Зрештою, так як Він благий, то своєю ласкою приймає і мале наше зусилля і, згідно з Писанням, перебуває близько до тих, що до Нього взивають (Пс. 145, 18), а також і до тих, що Його шукають. Стукаймо, і Він відчинить нам, будьмо невідступними, і Він нам явиться і о введе нас у Свою небесну радість і в нерукотворні палати Небесного Царства. Слабе й бідне моє слово і моє життя, безсилий я оповісти про Божу велич і Його велику милість до нас, про те, як Він прославить тих, які благодогодять Йому, і як будуть вічно мучитись ті, які не хотіли вірити в Нього. Кажу вам, і в свідки закликаю небо, землю та святих ангелів: не лінуйтесь щодо вашого спасіння, не переступайте жодної, навіть малої, заповіді, не ходіть у пітьмі невідкритості (помислів), не їжте крадькома, не захоплюйтесь гріховними насолодами. Не вносьте меча, тобто вогню зухвальства, у ваші душі, ані навіть до ваших членів (через дотик), тому що вони уди Христові і вважаються гідними пошани. Не обмовляйте один одного, не платіть злом за зло. Не шукайте пророцтва, не бажайте передчасно вищих санів, щоб не бентежилась через це ваша думка, а відкривайте всі ваші помисли, щоб вилікуватись і зцілитись. Будьте благопокірливими і послушними: в цьому полягає і священство, і літургія, і освячення. Багато бо священиків, звершителів Таїнств, святителів, пророків і чудотворців, можливо, будуть післані на безконечну муку. Бо ми чуємо, як Господь говорить: «Багато Мені того дня скажуть: «Господи, Господи/ Хіба ми не Твоїм ім'ям ... творили» те і те? І почують: «Я вас не знав ніколи/» (Мт. 7, 22-23). «Ідіть від Мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт. 25, 41). Мій священик, мій учитель, мій бог (бо навіть до цього наважується простиратися слово, якщо ми розумно чуємо цей-ось вислів: «Я мовив: «Ви - боги й сини Всевишнього усі ви» (Пс. 82, 6)) - це той, хто чисто сповідується переді мною смиренним, хто смиренномудрий, хто вважає себе нижчим від усякого творіння, хто не шукає більше від того, що прийняв від мене, смиренного, хоч би це був Ігнатій. А судити про монастирські справи, про те, що одного я поставив у такому-то послусі, другого - в іншому, одному дав такий сан, другому - інший, - це вам не на користь, і цього не повинно бути. Господь Бог, що виводить гідне з негідного, що підносить злидаря з дна і дає смиренним благодать і розум, нехай укріпить вас, нехай умиротворить і нехай дарує вам добре життя і утвердить у всьому, задля досконалості і в ім'я виконання Його заповідей. Щоб ми Йому благодогодили, наслідували ангелів, успадкували Небесне Царство, і разом, єдиними устами, возсилали Йому хвалу у вічності, там, де житло всіх, що веселяться, і радість у Господі нашому Ісусі Христі. З Ним же слава Отцю разом зі Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!