Про відлучення душі від тіла

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 3-є

Про відлучення душі від тіла і про те, що слізне умилостивлення буде тоді великою поміччю

Чада мої і чесні браття! Знову я відкриваю свої уста і пропоную вам вручене мені, недостойному, слово настанови. Ви ж - досконалі й сповнені благодаті і не потребуєте багато слів, тому що самі від себе можете навчатися і маєте для цього засоби. Бо в вас розкрилася Божа мудрість, від Божественного читання Євангельського вчення і духовних настанов у ваших думках засяяло і заблищало світло страху Його. А я ще недостойний зачислюватись до таких, тому що затемнився від діл і слів. Втім, старанням не відстаю від вас. Встаю і ходжу слідом за вами, показуючи вам рівні дороги, тобто чесноти, і урвища, які ведуть до загибелі, тобто зло пристрастей. Чуючи це, не вважайте за тягар і не лінуйтесь служити Богові, не зважайте на теперішню трудність, щоб не втратити майбутню насолоду; все великодушно зносіть, І діла, і слова, будьте поблажливі один до одного за любов'ю Божою і допомагайте один одному у важких справах. Якщо ви проведете у подвигах навіть сто років, це не зрівняється і з одною годиною у відношенні до безконечного числа віків того безсмертного віку: в цьому блаженство і великий здобуток. Потерпи трохи, ніби уві сні, щоб ти зазнав утіхи від до безконечного життя. У подвигу стриманості не будемо поблажливими до нашого тіла, яке є нашим ворогом, тому що догоджання йому є перешкодою для духовного життя. Ще трохи, і ми відійдемо з цього я життя. Вказують на це щоденні приклади, оскільки браття один за одним сходять у могилу. Позавчора десятеро вмерли разом - потонули у ріці. А недавно перед тим померло двоє в один день, і залишився нам тільки спомин про них і їхня любов, а їх самих вже нема. А ми, браття, хіба залишимось тут? Ні в якому разі. 

Горе, горе, браття! Яке страшне таїнство смерті! А тому якими уважними до себе, чистими і розважливими ми мусимо завжди бути, роздумуючи про те, що сьогодні ж можемо вмерти, і як буде розлучатися душа з тілом. Прийдуть Божі ангели, не кажу, що являться і біси, тому що й ці приходять до тих, які піддаються пристрастям. Подумайте, яке буде страждання і яке болюче буде розлучення, коли побачите їх страшні види і почуєте: «Ходи, душе, виходь!» Тоді добрі діла і чиста совість бувають великою поміччю, потіхою і радістю для людей, які розлучаються з тілом. У цей час послух має велику відвагу, і смиренномудрість - багато втіхи; сльози подають допомогу, добрі діла проганяють бісів, а терпіння сприяє всякому ділу, і противники вернуться ні-з чим, а душі підуть разом з ангелами у великій радості до Спасителя. Навпаки, душу, яка призвичаїлась до пристрастей і буде переможена гріхом, охопить тоді великий страх, тому що біси беруть тоді над нею верх і скидають цю окаянну душу в безодню пекла, у тьму і тартар муки. І з чим тоді залишиться така душа? Тому очистьмо себе ще тут, чесні мої браття. Пролиймо нашу кров у подвигах, і нехай ніщо не відриває нас від Божих заповідей - ані праця, ані хвороба, ані їжа і пиття, ані відрада, ані життя в достатку. Якщо треба буде навіть умирати кожного дня, перетерпимо це з радістю, і поживемо, залишивши всяку житейську турботливість. І не будемо боятися нічого іншого, крім одного страшного Бога, - ні людини, ні звіра, ні вогню, ні моря і нічого іншого, що здається страшним, тому що людина, створена на подобу Божу, є владикою над усім. 

Ми мусимо знову вернутися в те місце, звідки ми були вигнані, і бути рівноангельними. Я маю добру надію на вас, та не на себе, дивлячись на моє недбале життя, недостойне предстоятельство і пристрасний стан моєї душі. Одначе говорю, вчу, будую і спонукую вас, іду з вами, допомагаю вам і показую свою мізерну силу, яка в мене є. Скільки можу, звіщаю вам радість і ту насолоду майбутніми благами, яка чекає на вас, якщо ви будете терпеливими, мужніми, стійкими і якщо повністю відітнете вашу волю. Бо при такому влаштуванні ви і живучи не живете, вкушаючи не їсте, і перебуваючи у світі, не у світі знаходитесь. Я, недостойний, молюся, щоб таким чином ви оберігали себе молитвами святого мого отця. Допоможіть і ви мені старанно своєю молитвою. Благаю вас, будьте Божими обранцями, найвправнішими учнями і безумовними послушниками, живучи подібно до попередників наших Святих Отців, щоб ви раділи з Доситеєм, прославлялися з Акакієм, веселилися з Захарією і, коротко кажучи, з усіма тими, чиєю дорогою ви йдете і чиє життя наслідуєте. Бо я вірю, що вони приймуть вас у свої обителі як співгромадян і співбратів одного звичаю, в Христі Ісусі, Господі нашому. Йому слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!