Про завжди світле сповідання помислів

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 2-е

Про завжди світле сповідання (помислів) і про те, щоб усякого добра триматися з допомогою смирення

Браття, отці і чада мої духовні!

За звичаєм знову починаю писати до вас моє смиренне слово, хоча воно холодне (бо не має тепла, яке походить від діл). Ви ж доповніть вашими добрими ділами те, чого в ньому бракує. Бо, повірте мені, діти, так, як вже багаторазово я говорив, так і тепер говорю, мене огортає страх і жах, коли роздумую про свою недостойність і про те, що називаюся вашим отцем, будучи недостойним називатися навіть вашим співучнем. Ви ж, навпаки, - отці і браття мої возлюблені, і на вас вся надія мого спасення. Тому, хоч я такий окаянний, проте, оскільки бажаю вам спасення, примушую себе говорити. Отож бесідую з вами тільки з любові й у формі поради.

Ось тепер сприятливі дні та час подвигів для того, щоб шукати Бога. «Хто мудрий, хай запримітить оці речі і хай зрозуміє милості Господні» (Пс 107, 43), що чекають нас в будучому віці. Отож, браття мої возлюблені, не гаймо часу, жодного дня, а безнастанно працюймо, будьмо ретельними, по-доброму змагаймося один з одним, маймо добрі ревнощі до чеснот один одного. Якщо побачимо в комусь яку-небудь чесноту: мовчазність, благоговіння, покору, послух або інше що-небудь похвальне, ревнуймо по-доброму, поки не досягнемо такого самого ступеня. Тому що від цього народжується і союз миру, і запорука любові. Не звертаймо увагу на противне і не заздрімо цьому. Якщо хтось лінується - не лінуймося, хтось переїдає - не переїдаймо, хтось многословить - не многословмо, але, як розумні і Богом навчені, добудьмо зі себе добро і тримаймося його. Тримаймо якір нашої віри, прострім вітрила нашої надії і всією нашою силою перепливаймо великий вир цього життя. Під час довгого плавання завжди буває, що нас турбують зустрічні вітри, тобто плотська боротьба, повстають бурі - плотські бажання; хвилі й хвилювання виникають з глибини сердечних помислів і багато іншого, що стається з тими, що плавають по морю: розбійники - лукаві біси, скелі - засліплення від незнання, підводні камені - неготовність наших душ. А невизнання гріхів подібне до затоплення корабля, бо часто буває: якщо корабельники занедбають вичерпування води, то від недбальства тонуть разом з кораблем. Тому й ми, браття мої возлюблені, будьмо до всього цього дуже уважні й пильно ідімо Божою дорогою. Повністю відкриваймо помисли наших сердець, щоб не зібралося великої кількості води помислів у наших душах і «води обняли аж по горло» (Йони. 2, 6), за словом пророка. Би тільки вичерпуйте воду, а ми з Божою допомогою, хоча й грішні, молитвами отця нашого управимо вас і звільнимо від турбот.

Той, хто в спільноті старанний в духовних подвигах і тілесних трудах, той подібний до небесної зорі, що сяє і просвіщає багатьох. Старанний і благоговійний, він не прикрашає себе (зовні), не сміється, він мовчазний і, сіяючи небесною красою, подібний до ангела, що служить на землі Богові і Владиці творіння, Котрий сидить на Херувимському престолі. Той, хто ділиться з іншими плодами своїх добрих діл, той поправляє і спонукує до духовного подвигу своїх ближніх, такий подібний до сонця промінюючого, золотосяйного і зігріваючого всю братію. А хто ж похмурий, темний як ніч, як не той, що уподібнюється до падшого з неба сатани гордістю, ласолюбством, сміхотворством, неробством, лихослів'ям, брутальністю, обмовою, зухвальством, нечистотою і підступними помислами? Таких ми не повинні наслідувати. Отже, браття мої, не уподібнюйтесь до злих, будьте ревними в доброму і повчальному, як і належить святим; тому що труд ваш малий, а нагорода вам буде вічна, страждання коротке, а радість повсякчасна, випробування тимчасове, а спокій безконечний; бо будете радіти там, де житло тих, що веселяться, там, звідки втікає всяке горе, печаль і зітхання, там, де нема плачу, а є радість. Хіба ви надаремно дієте? Або марно працюєте? Ні, нехай не буде цього! Ви розумно, високо, гідно, блаженно, подібно до апостолів, мучеників, отців, як ангели, небесно і Богоприйнятно вийшли зі світу, увійшли в обитель і стали нашими духовними дітьми; виросли, воювали, озброїлись духовною зброєю і боретесь проти амаликитян, амореїв, хананеїв та інших племен, тобто пристрастей. Ви перейшли світського життя море, маючи за проводиря Мойсея - батька нашого, перейшли Йордан через друге хрещення і просвічення. І звідси ви почали розділювати і населяти обіцяну землю, яку показав вам Істинний Бог ваш, землю, в якій течуть мед і молоко безсмертя та безконечного життя. Бо там були дані обітниці немов би дітям, на нас же вони збуваються насправді, бо вже сповнив їх Христос.

Початок наш Господь і Бог. Він прилучився до нашої плоті і крові, уподібнився до нас і став нашим Главою і первородним братом, архиєреєм, наставником і зруйнував ворожнечу між нами і нашим Богом Отцем. А тепер, оскільки Господь наш Ісус Христос, Всесовершенний Бог, воплотився і сповнив усе щодо нас, то й вознісся на небо і зіслав нам свій мир, кажучи: «Мій мир даю вам» (Йо. 14, 27). І це дано не тільки апостолам, тому що життєдавець Бог наш сказав: «Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в Мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі» (Йо, 17, 20-21). Тому, найчесніші мої браття, личить нам вигукнути разом з апостолом: «Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?» Додам ще: чи хіть плоті, що горить, як вогонь, та не спалює тих, що поборюють її повсякчас, чи безчестя і прикрощі, чи любов до першенства та влади, чи тягар напруженої праці, чи бідність одягу, чи обмеженість страв, чи всенощний псалмоспів, чи чування і молитва, чи мале або велике, душевне або тілесне? Ні в якому разі, бо написано: «Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають» (Пс. 44, 23). Радійте цим усім, браття мої, радійте і веселіться, бачачи Боже чоловіколюбство. Життя ваше перед вами, радість ваша перед вашим лицем, блаженство біля ваших ніг. Двері відкриті; спішіть, прагніть. Хто ж занедбає все це? Хто не стане у цьому ревним і ще більш старанним, поспішаючи один перед одним, як до скарбів, що є попереду, не до тлінних і земних, а до вічних і безсмертних? А я, блудний та окаянний, говорю багато пустих слів, не маючи в собі нічого доброго, крім любові до вас. Нехай Господь Бог дасть усім вам за молитвою мого отця утвердитись в доброму, зміцнить вас на правильній дорозі, щоб, сподобившись увійти в поприще, ви отримали вінець перемоги з усіма благами. О, коли б отримати їх і всім нам благодаттю і чоловіколюбієм Господа нашого Ісуса Христа, з ним же і Отцю зі Святим Духом слава, влада, честь і поклоніння, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!