 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобній авва Доротей. Усе, що чинить із нами Бог, які лишень не допускає до нас спокуси, усе Він робить задля нашої користи, люблячи й милуючи нас. І ми маємо, як сказав апостол, за все завжди дякувати (Еф. 5, 20; Сол. 5, 18) Його благости й ніколи не журитися, не виявляти слабкости духа, коли щось із нами трапляється, а все приймати покірливо і з надією на Бога, вірячи, що все, що чинить з нами Господь, Він чинить зі своєї благости, з любови до нас, і чинить Він добре, так що инакшого добра, крім цього, не може бути. Преподобний Симеон Новий Богослов. Дивитимемось та сповнюватимемось мудрістю, як прославити Бога. А прославити Господа ми можемо не инакше, ніж так само, як прославив Його Син. Чим Син прославив свого Отця, тим і Сина прославив Отець. Отож і ми старанно робитимемо те, що й Син, щоб цим прославити нашого Отця, що є на небесах, який благоволив так найменуватися і від Нього прославитися славою Сина, що був у Нього споконвіку, доки ще не постав світ. Це - хрест чи умертвлення для світу, скорботи, спокуси й инші Христові страсті, якими ми, терпеливо їх переносячи, наслідуємо Христові страсті й цим прославляємого нашого Отця і Бога як Його сини за благодаттю і Христові співнаслідники. Преподобний Ісаак Сирійський. Вдячність того, хто приймає, спонукає подателя дарувати дари, ще більші за попередні. Той, хто не вдячний за мале, брехливий і несправедливий щодо великого. Провідником Божих дарів до людини є серце, постійно спонукуване до благодарення, а провідником спокуси в душі є думка, що нарікає, вона ж завжди ворушиться в серці. Вуста, що завжди дякують, приймають благословення від Бога, й у серце, що благодарить, сходить несподівана благодать.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
