 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Йоан Ліствичник. Розпізнання - це повсякчасне й повсюдне правильне зрозуміння Божої волі. Воно дане лише чистим серцем. Преподобний Антоній Великий. Розважливим людям треба безнастанно пам'ятати, що, звершуючи в цьому житті малі й короткочасні труди, по смерті одержимо безмірну втіху й вічне блаженство. - Якщо той, хто бореться з пристрастями й прагне отримати вінець від Господа, падає, нехай не виявляє слабкодухости, а підіймається, не зневірюючись у собі. Підвівшись, нехай бореться і намагається прийняти вінець, устаючи зі своїх падінь до останнього подиху. Тілесні труди, що є знаряддям чеснот, спасительні для душі. - Переважно людей називають розумними, неправильно вживаючи це слово. Розумними є не ті, що вивчили вислови і писання древніх мудреців, а ті, у кого розумна душа, які можуть розпізнати, де добро, а де зло. Злого і згубного для душі вони уникають, а про добре й корисне розумно дбають і чинять це з великою вдячністю Богові. І лише такі люди мали б називатися розумними. Преподобний Максим Ісповідник. Розумне ставлення до намірів і речей приносить доброчесність, любов і знання, а нерозумне - непоміркованість, ненависть і незнання. Усе розумне й умове буття розділене надвоє, тобто на ангельську та людську природу; вся ангельська природа знову ж таки розділена на два головні моральні союзи: на святе і прокляте, тобто на святі сили і на нечестивих демонів. Також і увесь людський рід розділяється лише на дві спільноти, тобто на благочестивих і нечестивих. - Бог дивиться на мету всього, що ми робимо, - чи для Нього ми трудимося, чи з иншим наміром. Тому, коли хотітимемо зробити щось добре, не чоловікові стараймося вгодити, а Господу, якщо ж ні, - то і потрудимося намарно, і нагороду втратимо. Бог сотворив невидимий та видимий світи; так само сотворив Він душу й тіло. Якщо ж видимий світ є такий прекрасний, то яким є невидимий?! І коли той кращий за цей, то ж наскільки вищим від них є їхній Творець! Отже, якщо Сотворитель усіх дібр є кращим за все сотворене, чому ж ум, покинувши щонайкраще, займається щонайгіршим, тобто плотськими пристрастями? Чи не лише тому, що від народження звик до цього, а того, що краще і вище понад усе, ще зовсім не звідав? Та коли тривалою відмовою від чуттєвих задоволень і повчанням у Божественному ми мало-помалу відторгнемо ум від такої звички, то потроху він, поступаючи далі, прихилиться до Божественного і пізнає власне достоїнство й, урешті, всю свою схильність спрямує до Бога. - Є чотири головні види Богозалишености: один із Промислу, що переніс сам Спаситель, щоб позірним відходом спасти полишених; другий - випробовувальний, що його досвідчили Йов та Йосиф, щоб один постав стовпом мужности, а другий - доброчесности; ще один спосіб - духовно-виховний, що його звідав апостол Петро, аби покірливістю зберегти в ньому надлишок благодати. І четвертий спосіб - залишення, через відвернення від творіння, як це трапилося з юдеями, щоб через кару навернути їх до покаяння. Преподобний Ісаак Сирійський. Не розповідай иншому про те, чого сам не зазнав, щоб не соромитися тобі самим собою, коли зіставлять твої слова з ділами і розкриють твою брехню.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
