 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Йоан Карпатоський. Не дивуйтеся, коли трапиться вам бачити тих, що насміхаються з нашої безмовносте, вони-бо самі не можуть у ній перебувати. Ліпше віджени своє негативне враження співом, але без злопам'ятности, воскрешаючи в собі радше свою слухняність перед Богом і взиваючи: «Але ти Богові покорися, душе моя!», бо «Замість того, щоб любити мене, вони обмовляли мене - а я молився» (Пс. 108, 4), аби зцілитися мені і їм. Святий Теодор Едеський. Якщо ти обрав безмовне життя, не дозволяй собі часто перебувати поза келією, бо це має шкідливі наслідки: відбирає благодать, затьмарює думки, послаблює ревність. Тому й сказано: «...вихор пожадання змінює ум нелукавий» (Муд. 4, 12). Припини ж свої стосунки із зовнішніми, щоб твій ум не став мрійливим і не порушував порядку твоєї безмовности. - Перебуваючи в келії, не роби нічого бездумно і не марнотрать часу в нічев'ї, бо хто подорожує, ледарцюючи, даремно трудиться. А віднайди для себе добре діло, збери свій ум, завжди май перед очима годину смерти, пам'ятай про світську марнотність (яка вона облудна і водночас мінлива й нікчемна). Роздумуй про можливості страшного випробування на суді, як наші обвинувачі видимо представлятимуть наші діла, слова і помисли, які вони нам вкладали, а ми приймали; наводь собі на думку також адські знаряддя тортур і те, як у них будуть ув'язнені душі. Уявляй також цей великий та страшний день - день воскресення усіх, коли станемо перед Богом й остаточно приймемо присуд істинного Судді. Малюй в уяві неминучі для грішників тортури, сором і викривання сумління і те, як від неправедних відвернеться Господь та вкине їх у вогонь вічний, де черви невсипущі, кромішна темрява, плач та скрегіт зубів. Оглядаючи ж усі инші тортури, не припиняй, стогнучи, омивати слізьми своє обличчя, одіж та місце, де перебуваєш. Такими помислами багато хто здобував рясні сльози й дивно очищував усі сили своєї душі. Авва Филимон. Святі Писання й отцівські твори чітко показують, що без абсолютного усамітнення неможливо вгодити Богові. Так філософує і Мойсей - цей богопросвічений отець, що безмовність породжує подвиг, а подвиг - плач, від нього зроджується страх, від страху ж - смирення, від якого - прозріння, воно ж зроджує любов, яка чинить душу здоровою та безпристрасною, і тоді людина пізнає, що вона недалека від Бога. Отож мусиш цілком віддалитися від світу і, відвернувши душу від будь-якої прихильности до тіла, стати бездомним, некорисливим, неметушливим, убогим, неуком у людських справах, смиренним, співчутливим, благим, лагідним, готовим прийняти від Божественного пізнання повчальні начертання в серці. Преподобний Філотей Синайский. Надзвичайно рідко можемо знайти тих, у кого безмовний ум. Це атрибут подвижників, які вживають усіх заходів, щоб привернути Божественну благодать і сповнитися духовною радістю, що з неї струмує. Преподобний Микита Ститат. Безмовність - це стан ума, який не переслідують помисли, тиша свободи від пристрастей і душевної відради, стан серця, що перебуває в Бозі, непорушуваний і супокійний, світле споглядання Божих тайн, недрімне око, умова молитви, безтрудний у великих трудах спокій і, врешті, єдність та злука з Господом. Преподобний Симеон Новий Богослов. Той, хто полишив увесь світ і, віддалившись на гору для безмовности, марнославно шле звідтіля до сущих у світі листи, одних улещуючи, а иншим виспівуючи втіху і хвалу, подібний до того, хто, розлучившись із розпутною і злобною блудницею, відійшов від неї в далекі краї, щоб згладити навіть пам'ять про цю жінку, згодом забув, якою була мета його відходу (на гору), та й пише, палаючи пристрастю до тих, що тепер оскверняються з цією блудницею. Такий хоча й не оскверняється тілом, але всіляко глумиться над серцем і умом, немовби прихиляючись цим волевиявленням до зв'язку инших із цією жінкою. Преподобний Йоан Ліствичник. Безмовником є той, хто своє безтілесне єство - душу - силкується втримувати в тілесному домі. Це унікальний і дивний подвиг. Безмовник той, хто каже: «Я сплю, та моє серце не засинає» (П. п. 5, 2). Зачиняй двері келії для тіла, двері вуст для розмов, а внутрішні двері душі - для лукавих духів. - Першим ділом безмовности є неклопітливість про всі речі - чи благі, чи неблагі, бо ж хто піддався одним, неодмінно впаде й у инші. Другим ділом є старанна молитва, а третім - неокрадний труд серця. Зрозуміло, що той, хто не вивчив літер, не може читати, то ж тим більше тому, який не здобув першого діла - безмовности, - не доступно розумно звершувати два останні. Преподобний Ісаак Сірійський. Коли на одну шальку терезів покладеш усі діла монашого життя, а на иншу - мовчання, то побачиш, що воно переважить. Мовчання - це тайна прийдешнього віку, а слова - засіб цього світу. Преподобний Ніл Синайський. Старці схвалюють самітництво, що постає тоді, коли надходить йому час, тобто якщо хтось береться за цей подвиг, здобувши у спільноті досвід удосконалення в чеснотах. Та й такий нехай випробовує себе, чи належить йому жити самотою, і коли виявить, що це для нього неможливе через нестачу сил, то нехай повертається у спільноту, аби, не маючи снаги протистояти хитрощам помислів, не збожеволів. - Божі святі уникали міст, знаючи, що в спілкуванні з розпусними людьми більше тліні, аніж у заразній хворобі... Усі святі, яких світ не вартий, полишивши обжиті місця, блукали пустинями (див.: Євр. 11, 37-38), уникаючи благовидних людських пороків, щоб сила їхнього потягу не затягнула їх до загальної течії згубного світського життя.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
