 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Максим Ісповідник. Хто відрікся від мирського: дружини, майна та иншого - учинив монахом зовнішню людину. Хто ж зрікся пристрасних помислів, учинив такою внутрішню людину. Тобто ум зовнішнього чоловіка легко зробити монахом, варто лишень захотіти, проте неабияким подвигом є зробити монаха з внутрішньої людини. - Монахом є той, хто віддалив свій ум від чуттєвого та поміркованістю, любов'ю, псалмоспівом і молитвою безнастанно перебуває побіля Господа. Отож, смиренний монаше, нехай ніхто не ошукає тебе думкою, буцімто можеш спастися, служачи сластолюбству та марнославству. - У монахів буває три найголовніші моральні стани: 1) коли хтось не грішить ділом; 2) коли не допускає затримуватися в душі пристрасним помислам; 3) коли в думках кидає безпристрасний погляд на образи жінок і кривдників. - Що є успіхом для світського, те є падінням для монаха, і навпаки - поступом для монаха є те, що світська людина матиме за неуспіх. Здобутки для мирян становлять статки, слава, сила, забави, вигода, багатодітність, тобто те, у що монах, зодягнувшись, - загине. Успіхами ж монаха суть неволодіння нічим, відсутність слави, безсилля, стриманість, прикрощі, злидні тощо. Пізнавши це мимоволі, любитель світу вважає, що зазнав неабиякого лиха, і часто перебуває в небезпеці самогубства. Преподобний Теодор Едеський. Отож монахові належить бути вбогим, безпристрасним, вільним від усілякої гріховної похоті, не прив'язаним до їжі, не винолюбом, не лінивим, не грошолюбним, не сластолюбним і не славолюбним. Хто ж бо від усього цього не відвернеться, не зможе справно провадити це ангельське життя. А для тих, які чинять, як належить, монаше життя є любим ярмом і легким тягарем, бо тоді божественна надія все робить для них легким. - Зрікшись житейських турбот і прийнявши монаший подвиг, щоб ти часом не запрагнув багатства для роздавання убогим, бо і це є однією із оман диявола, яка провадить до марнославства, аби ввергати ум у клопітливу зайнятість. Нехай навіть ти маєш лише хліб і воду, то й ними самими зможеш здобути винагороду за гостинність. А коли й цього не маєш, а приймеш подорожнього прихильно і подаси йому слово втіхи, то й таким чином зможеш заслужити нагороду за гостелюбність. Прикладом цього є бідна вдова, про яку Господь засвідчив у Євангеліії, що вона двома лептами завдяки своєму доброму намірові перевищила жертвування багатьох. Микита Ститат. Бути монахом не означає перебувати далеко від людей і не у світі, а щоб, зрікшись себе, перебувати поза бажаннями плоті й піти в пустелю пристрастей (у безпристрасність). Якщо великому авві Арсенію сказано: «Уникай людей і спасешся», - то в ці слова вкладено саме такий зміст. Бо ж бачимо, що навіть після того, як він покинув світ, перебував посеред людей, переходив через поселення і жив з учнями. Але водночас ретельно дотримувався внутрішньої втечі під час чуттєвого спілкування і не зазнавав жодної шкоди від перебування з людьми. До цього ж закликав і хтось инший з великих: «Уникайте, брати», - та вказав на вуста, коли в нього запитали, чого уникати. Преподобний Йоан Ліствичник. Ангели - світло для монахів, а монахи - світло для всіх людей. Тому нехай ченці подвизаються слугувати добрим прикладом у всьому й нікому не давати «ніякої нагоди до спотикання» (2 Кор. 6, 3) ані ділом, ані словом. - Монаше життя стосовно до вчинків, слів, помислів і руху має протікати в почутті серця. А коли ні, то це життя не буде монашим, не кажучи вже про ангельське. Преподобний Антоній Великий. Справді, проганяти лінощі й розбуджувати енергію може об'явлення, що про нього розповідав сам святий Антоній: «Молив я Бога показати мені, яким покровом відгороджений і захищений монах. І побачив я ченця, оточеного вогняними лампадами, якого, як зіницю ока, берегло множество ангелів, огороджуючи його своїми мечами. Зітхнувши, я мовив: "Ось що дано монахові! Однак, незважаючи на це, диявол долає його, і той падає." Тоді почув я голос милосердного Господа: "Диявол нікого не може здолати, бо він уже не має жодної влади (після того, коли Я, прийнявши людську природу, розбив його міць). А падає чоловік сам від себе, коли стає недбалим і потурає своїм похотям і пристрастям. Я запитав: "Чи ж кожному монахові дано такий покров?" І от перед моїм зором постала сила иноків, що огороджені таким захистом. Тоді я закликав: "Блаженний людський рід, а особливо чернече воїнство, що має такого милосердного і чоловіколюбного Господа! ". - Иншого разу святий Антоній відкрив своїм учням, як від применшення ревности ослабне чернецтво й померкне його слава. Дехто з учнів святого, бачачи множество пустельників - невідступних ревнителів поступу у святому самітницькому житті, що оздоблені чеснотами, - запитав у авви Антонія: «Отче, чи довго палатиме цей жар ревности і ця любов до усамітнення, вбогости, смирення, стриманости й до всіх инших чеснот, у яких нині так старанно трудяться усі ці ченці?» Божий чоловік зі сльозами й зітханням відповів: «Надійде година, любі мої діти, коли монахи покинуть пустелі й потягнуться до заможних міст, де замість ось цих пустельних печер і тісних келій зведуть горді споруди, яким впору протиставитися і царським палатам. Замість убозтва зросте любов до нагромадження статків, смирення буде замінене гордістю. Багато хто пишатиметься знанням, але знанням гордим, що не відає про добрі діла, на які багате знання. Любов охолоне, замість стриманости помножиться догоджання череву, і багато хто турбуватиметься вишуканими наїдками не менше, ніж миряни, від яких монахи різнитимуться лишень чернечим одягом, і це незважаючи на те, що, живучи у світі, ченці будуть називати себе самітниками. При цьому величатимуться: "Я - Павлів, а я - Аполлосів" (1 Кор. і, 12), начебто сила їхнього чернецтва полягає в гідності їхніх попередників: монахи пишатимуться своїми отцями, як юдеї пишалися своїм батьком Авраамом. Однак з'являться того часу й набагато кращі та досконаліші за нас, бо ж щасливий той, "хто міг переступити, а не переступив, - зло вчинити, а не вчинив" (Сир. 11, 10), а не той, якого спонукало до добра множество достойників. Тому Ной, Авраам і Лот, що ревно жили поміж злими людьми, слушно так часто прославлені у Святому Письмі».
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
