 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Максим Ісповідннк. Одні пристрасті стосуються до дратівливої сили душі, инші - до пожадливої. Ті й ті збурюються почуттями, і саме тоді, коли душа позбавлена любови й не має стриманости. Пристрасті дратівливої сили душі долати важче, аніж пожадливої, тому супроти них Господь подав найсильніший лік - заповідь любови. Часте збудження пожадливої сили душі вкладає в неї нездоланну звичку до сластолюбних діл, а часте збурення дратівливости чинить ум боязким і позбавляє мужности. Першу зцілює тривалий подвиг посту й молитви, а другу - благість, чоловіколюбність, любов і милосердя. Усі пристрасні помисли або збуджують пожадливу силу душі, або збурюють дратівливу чи затемнюють мислительну, тому й трапляється, що ум сліпне для духовного споглядання і молитовного сходження. Хто перебуває в безмовності, мусить ретельно дослухатися до помислів, пізнаючи та відсікаючи їх причини. А пізнавати їх треба так: пожадливу силу душі збуджують пристрасні згадки про жінок, причиною ж цих споминів буває нестриманість у їді й питві та часте необачне спілкування з жінками. Відкидають ці помисли за допомогою голоду, спраги, через пильне стояння на молитві й усамітнення. Дратівливу силу душі збурюють пристрасні згадування про наших кривдників. Тут причиною є сластолюбство, марнославство і любов до суєтного, що його пристрасний або втратив, або не набув, що його й засмучує. Це відсікаємо погодженням і зневагою цих речей з любови до Бога. Преподобний Григорій Синайський. У мислительній силі душі зроджуються і діють помисли; у дратівливій - звірячі пристрасті; у пожадливій - скотячі похоті; в умі - мрійливі марева, у розумі - мріяння. Преподобні Каліст та Ігнатій. Отці казали: «дратівливу силу душі загнуздай любов'ю; пожадливу - висуши стриманістю, а мислительну - окрили молитвою». І світло ума в тобі ніколи не потьмяніє. Вуздечка для гніву - вчасне мовчання, нерозумним бажанням - помірна їжа, нестримності помислів - єдиномисленна молитва.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
