 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобннй Йоан Карпатоський. Зазвичай ніщо так не розладнує доброго настрою, як сміхи, жарти та пустослів'я. І знову ж таки, ніщо так не оновлює занепало душі й ніщо так не приготовляє її до близькости з Господом, як страх Божий, добра увага, постійне повчання в Божих словах, озброєння себе молитвою і пошук доброплідного ділання. Сміх і зухвалість (розв'язаність) Святий Єфрем Сирійський. Початок душевної розпущености монаха - сміх і розв'язаність. Щойно зауважиш їх за собою (отже, ти опинився на глибинах зол), не переставай молити Бога, щоб ізбавив тебе від цієї смерти. Сміх і розв'язаність повергають у ганебні пристрасті не лише юних монахів, а й старців. Про розв'язаність хтось зі старців сказав: «ця пристрасть подібна до посушливого вітру. Вона губить плоди монаха». Сміх позбавляє людину блаженства, яке обіцяно тим, що плачуть (див.: Мт. 5, 5), руйнує добрий внутрішній устрій, ображає Святого Духа, шкодить душі, розтліває тіло. Сміх проганяє чесноти, не пам'ятає про смерть та не роздумує про муки. - Уникай розв'язаности, яка, на мій розсуд, є началом усіх зол. Якщо її не загнуздаєш, вона зробить тебе безсоромним. Авва Доротей. Зухвалість є багатоликою: можна бути зухвалим і словом, і жестом, і поглядом. Один від зухвалости впадає в пустослів'я, говорить світське, чинить смішне і спонукає инших до непристойного сміху. Зухвалістю є й те, коли хто торкне иншого без потреби, простягне на когось руку (на того, хто сміється), штовхне його чи вихопить щось із його рук або безсоромно дивиться на когось - усе це робить зухвалість, а відбувається це тому, що немає в душі страху Божого, і від цього мало-помалу людина доходить до цілковитого недбальства. Тому-бо Господь, даючи заповіді закону, сказав: «Зробіть уважними синів Ізраїля» (Лев. 15, 31). Бо ж без благоговіння і скромної соромливости (несміливости) людина не шанує навіть самого Бога й не дотримується жодної заповіді. Тому й нічого шкідливішого за зухвалість немає - вона ж і є матір'ю всіх пристрастей, яка проганяє з душі благоговіння, страх Божий і породжує недбалість. Святий Ісаак Сирійський. Не будь другом тому, хто любить сміх та полюбляє виставлятися напоказ людям, бо такий навчить тебе розслаблятися. Святий Антоній Великий. Як лишень можеш, утримуйся від жартів і розмов про смішне. - Святий Антоній не знаходив сміхові місця в житті монаха. Коли ж учні запитали старця: «Чи можна нам коли-небудь сміятися?» - Він відповів: «Наш Господь засуджує тих, що сміються, кажучи: "Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати" (Лк. 6, 25). Отож справжньому монахові не пристало сміятися. Нам слід радше плакати над тими, які хулять Боже ім'я, бо вони переступають Його закон й усе своє життя паразитують, загрузнувши у гріхах. Тож ридатимемо й плакатимемо, безперестанку благаючи Господа, щоб Він не допустив їм зачерствіти в гріхах і щоб смерть не настигла їх швидше, аніж вони розкаються. Блаженний Діядох. Сни, які являються душі з Божої любови, суть необманливі свідки душевного здоров'я. Вони не змінюються з одного образу на инший, не наводять ні страху, ні сміху, ані раптової зажури, а наближаються до душі надзвичайно тихо, переповнюючи її духовною радістю. Тому, прокинувшись, душа ревно прагне відшукати щось подібне. А в бісівських мареннях усе відбувається протилежно до описаного. Вони не перебувають тривало в одному й тому ж образі і не показуються тим, що не зазнають сум'яття, бо ж не можуть довго вдовольнятися тим, чого самі не мають, а лише переймають від власної брехливости. При цьому вони багато говорять і обіцяють, а більше лякають погрозами, взявши подобу воїнів, а деколи й облесливо приспівують до душі, голосно вигукуючи. Чистий ум одразу їх розпізнає і деколи напруженням думки будить тіло, а буває, що й радо залишається в тому ж стані, втішений, що зміг розпізнати лукавство бісів, і в цьому ж сні їх викриває, а це, своєю чергою, накликає на подвижника великий гнів ворога. Утім, буває, що й добрі сни приносять душі не радість, а якусь солодку печаль і безболісну сльозу. Це трапляється з тими, які зробили поступ у великій покірливості. Ми розтлумачили, як розрізняти хороші й погані сни, узявши за основу почуте від досвідчених старців. Проте для нас більш ніж великою чеснотою нехай буде правило: абсолютно не вірити жодному сонному маренню - і цього достатньо. Бо здебільшого сни є не що инше, як ідоли помислів, гра уяви або бісівська наруга й забава. Якщо ж трапиться, що, дотримуючись цього правила, ми не приймемо сну від Бога, то велелюбний Христос за це не прогнівається, бо відає, що ми посягаємо на це через побоювання бісівських витівок. Бо хоча й описаний спосіб розрізнення снів правильний, усе ж трапляється, що душа, будучи мимовільно і нечуттєво осквернена через вороже ошуканство (а цього, думаю, ще ніхто не уникнув), губить слід правильного розрізнення і вірить недобрим снам, немов добрим. Максим Ісповідник. Коли душа почне почуватися здоровою, то бачитиме чисті й безтурботні сни. Микита Ститат. У снах можемо бачити мріяння, видіння чи одкровення. Мріяння - це такі сни, які в уяві ума постійно змінюються: предмети чергуються, одні витісняють инші або перемінюються. Такі сни не приносять користи, і саме марево розвіюється з пробудженням. Старанні ревнителі мають їх нехтувати. Видіння - це сни, що увесь час є незмінними, і так закарбовуються в умі, що залишаються незабутніми упродовж довгих років. Видіння показують події майбутнього, приносять душі хосен, зворушуючи страхітливими картинами, а подвижника чинять самозаглибленим і вразливим від незмінного споглядання страшних речей. Старанні ревнителі мають вважати видіння дорогоцінними. Одкровення суть понад усіляке почуття споглядання найчистішої і просвітленої душі, що являє дивовижні божественні діла й розуміння відкриття сокровенних Божих тайн, доконання для нас найважливішого і загальне призначення діл світу і людини. Святі Варсанутій та Йоан. Нічні мріяння та осквернення трапляються одного разу від пихи, иншого - від перенасичення або від заздрости диявола. Про останнього скажемо, що коли ми зі свого боку не співдіємо ворогові пихою та перенасиченням, то він не зможе часто повторювати свого діла. Як будівничий дому, що не знайшов необхідних матеріялів, трудиться даремно, так само й диявол. Преподобний Йоан Ліствичник. Сон є неначе стиск природи, образ смерти, бездіяльність почуттів. Сон один, але, як пожадання, має багато начал: цебто природну потребу, може бути спричинений їжею чи наведений демонами або ж може бути принесений украй посиленим постом, від якого ослаблена плоть хоче підкріпитися сном. - Як звичкою є багато пити, так і є звичкою багато спати. Тому-то насамперед на початку послуху будемо боротися зі сном, адже ж задавнену звичку важко викоренити.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
