 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Макарій Великий. Найголовніше діло подвижника полягає в тому, щоб він, увійшовши у своє серце, вчинив там із сатаною боротьбу та зненавидів його, і щоб, протиборствуючи його помислам, воював із ним. Якщо ж хтось позірно збереже своє тіло від розтління та блуду, а всередині чинить перелюб перед Богом, блудячи в помислах, то жодної користи від своєї незайманости він не має. Бо ж написано: «Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці» (Мт. 5, 28). Є блуд, якого допускається тіло, а є блуд душі, яка спілкується із сатаною. Блаженний Діядох. Коли Божий чоловік поборе майже всі пристрасті, залишаються ще два біси, які зростають супроти нього. Один з них морить душу, збуджуючи подвижника з великої боголюбности до надмірної ревности, так, що той не хоче допустити, щоб хто инший вгодив Господеві більше, ніж він сам. А другий біс мучить тіло, збуджуючи його якимось вогняним порухом до плотської похоті. Таке хтиве задоволення властиве нашій природі з огляду на дар народжувати, а тому й важко його подолати; а також воно допущене Богом. Бо Господь, бачачи подвижника, що робить стрімкий поступ у здобутті чеснот, коли-не-коли допускає, аби його бентежив цей мерзенний біс. Це слугує тому, що подвижник вважає себе гіршим за всіх людей. Такий напад цих пристрастей инколи трапляється після вчинення добрих діл, а инколи і перед ними, щоб порух цієї пристрасти, передуючи добрим вчинкам чи наздоганяючи їх, змушував душу видаватися самій собі найнепотрібнішою, незважаючи на те, які великі діла вона не вершила б. Супроти ж першого біса боротимемося, посиливши смирення і любов, а супроти другого - стриманістю, негнівливістю й поглибленням пом'яті про смерть, щоб через це, відчуваючи в собі безнастанну дію Святого Духа, стати нам у Господі вищими за ці пристрасті. Преподобний Ніл Синайський. Якщо ти сам юний, то краще наблизься до палаючого вогнища, аніж до юної жінки. Бо, відчувши біль від полум'я, коли до нього наблизишся, притьмом відскочиш геть, а, розманіжившись розмовою з жінкою, відійдеш не відразу. Пильнуй, чоловіче, стриманости. Не тіш себе невідомими сподіваннями під приводом покаяння. Бо ж багато тих, які впали, були негайно викрадені смертю, а иншим не сила було підвестися зі звичного падіння у хтиву насолоду, тому й залишилися зв'язані, немов законом. Звідки ж ти знаєш, чи житимеш і чи покаєшся, визначаючи собі роки життя? Падаючи, ти чиниш поблажливо щодо своєї плоті, тимчасом як мав би зосередитися на пам'яті про смерть, щоб якомога живіше уявити у своєму серці жахливий присуд Суду і цим погасити мудровання розпаленілого тіла. Преподобний Єфрем Сирійськнй. Якщо не допускаєш нагромадження нечистот на подвір'ї, то не давай посилюватися плотським бажанням і у своєму нутрі. Преподобний Антоній Великий. Плотське життя і насолодження в цьому житті великим багатством і владою є для душі смертю. І навпаки: труд, терпіння, убогість із вдячністю та умертвлення тіла є життям для душі і дорогою до вічної втіхи. Никодим Святогорець. Всіляко уникай будь-яких приводів, що можуть збурити спокій твоєї плоті, насамперед зустрічей з особами протилежної статі. Коли ж матимеш необхідність розмовляти з такою особою, бесідуй недовго і дотримуйся не лише скромности, а й певної строгости на своєму обличчі. Та й слова твої нехай будуть радше привітно стримані, аніж ласкаві. - Отож, уникаючи, всіляко уникай а) такого спілкування з особами, які можуть послужити для тебе спокусою, коли щиро прагнеш не стати бранцем гріха і не бажаєш заплатити за нього плату, якою є душевна смерть. Чи ж не це мав на увазі апостол, заповідаючи коринтянам: «Утікати від розпусти!» (1 Кор. 6, 18)?; б) уникай байдикування і лінивства та стій пильно, якнайуважніше стежачи за помислами й мудро провадячи справи, як вимагає твій статус; в) ніколи не допускай непослуху щодо своїх настоятелів і духовних отців, а залюбки у всьому корися їм, швидко і з готовністю виконуючи все, що б вони не наказали, а насамперед те, що тебе впокорює і суперечить твоїй волі та схильностям; г) ніколи не дозволяй собі відважно судити про ближнього, нікого не суди і не осуджуй, особливо ж за цей плотський гріх, нехай навіть хтось явно в нього впаде, натомість проймися до брата співчуттям і жалощами. Не гнівися на нього і не смійся з нього, а запозич собі з його прикладу урок смирення та й, знаючи, що ти і сам украй слабий і схильний до злого, немов порох на дорозі, говори собі: «Сьогодні впав він, а завтра впаду я». Знай, коли ти швидкий на осудження і зневагу до инших, то Господь жорстоко покарає тебе, допустивши тобі самому впасти в той гріх, за який ти осуджуєш инших. «Не судіте, щоб вас не судили» (Мт. 7, 1), і не будете на це ж саме осуджені; ґ) будь уважним до себе і чувай над собою. Коли ж ти здобув якийсь Божий дар чи перебуваєш у доброму духовному стані, не плекай у зарозумілості суєтного і намріяного про себе помислу, начебто ти велике цабе та кращий за инших. Щойно так помислиш, упадеш так легко, як сухий листок з дерева.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
