 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Йоан Ліствичник. Грошолюбність - це ідолопоклонство, дочка невір'я. Вона виправдовує себе немочами, виказує пристрасть, віщує голод, передрікає посуху. - Грошолюб сміється з Євангелія, він є добровільним злочинцем. Хто віднайшов любов, той тратить гроші, хто ж каже, що живе задля любови і грошей, той обманює сам себе. - Той, хто поборов пристрасть грошолюбности, поклав край клопітливости; хто ж нею зв'язаний, той ніколи не молитиметься з чистим серцем. Початок грошолюбности - намір давати милостиню, а кінець - ненависть до вбогих. Допоки ще не почав нагромаджувати, буває милостивим, а знайшлися гроші - і долоню в кулак затиснув. - Безкорисливість є зреченням від турбот, неклопітливістю про житейське, мандрівником, що не знає перешкод, вірою в заповіді. Безкорисливість не знає суму. - Безкорислива людина чиста під час молитви, а користолюбна молиться до матеріяльних божків. - Грошолюбність - корінь усього лиха (див: 1 Тим. б, 10), бо вона сіє ненависть, обтяжливість, заздрість, розлучення, ворожнечу, сум'яття, злопам'ятність, безсердечність, убивство. Максим Ісповідник. Той, хто приймає з радістю, а дає з журбою, виказує пристрасть грошолюбиости. - Некористолюбним є той, хто зрікся будь-якого майна і не має на землі нічого, окрім тіла, та й до нього також відкинув прив'язання, а всю опіку над собою довірив Богові й благочестивим людям. Між тими, хто набуває маєток, є такі, що набувають його безпристрасно, тому й коли позбуваються статків, то не журяться, подібно до тих, які з радістю приймали грабунок свого майна (див.: Євр. 10, 34). Инші ж наживають його пристрасно, тому й коли пропоновано таким позбутися добра, вони журяться і, немов євангельський заможний юнак, відходять смутні (див.: Мт. 19, 22). А коли насправді втратять майно, смертельно сумують. Так утрата пожитків викриває настрій безпристрасного чи пристрасного здобувача. - Любов до багатства має три причини: сластолюбство, марнославство та невіру, яка сильніша за дві перші. Сластолюбний полюбляє срібло, щоб за його допомогою насолоджуватися, марнославний - щоб прославитися, а невіруючий - аби сховати й берегти його у страсі перед голодом чи старістю, або недугою чи ж вигнанням, - сподівається-бо більше на срібло, аніж на Господа, що є Творцем і Благочинцем усього сущого. Авва Таласій. Грошолюбність - пожива пристрастей, бо вона живить і вирощує всеохопну самовгідливу похіть. Ілля Екдик. Насправді милостивим є не той, хто самочинно роздає зі свого надлишку, а хто радо поступається викрадачам у конечному. Преподобний Симеон Новий Богослов. Один раз і одній людині виявлена милість не буде для тебе спасительною, проте, зневаживши когось одного, підпадеш під вогонь вічний. Бо «зголодніти і зазнати спраги» сказано не про один випадок і не про один лише день, а стосовно цілого життя. Так само й наказ «нагодувати, напоїти, одягнути» та все инше, що належиться, стосується не до одноразового діла, а вказує на постійне ставлення до всіх. Наш Господь Ісус Христос казав, що і Він сам (в особі потребуючих) приймав таку милість від своїх рабів. Того ж, хто роздав милостиню для сотки нужденних, а, відмовивши, не нагодував та не напоїв инших, тих, які, благаючи, взивали до нього, судитиме Христос як такого, що не наситив Його. Бо ж у них усіх Він є Той самий, Кого ми живимо з кожному з убогих. Преподобний Ісаак Сирійський. Коли милостивий не буває вищий за свою правду, то він не милостивий. Тобто справді милостивий не лише роздає подаяння зі свого власного, а з радістю зносить від инших неправду і милує їх. - Милостивий той, хто покладе за брата душу, а не той, який виявляє свою до нього милість лише подаянням. І той є милостивим, який, діставши від свого брати ляпаса, не є настільки й безсоромним, щоб відповісти кривдникові помстою та засмутити його серце. - Хто любить блиск, той не зможе здобути свобідних думок, бо серце внутрішньо налаштовується за подобою зовнішніх образів. - Ніщо не може наблизити до Бога серце так, як милостиня. І ніщо не приносить до серця такої тиші, яку приносить добровільна вбогість. - Не намагайся розпізнати, де достойний, а де недостойний. Нехай усі люди в тебе будуть рівними для доброго діла. Бо таким чином зможеш навернути до добра і недостойних, адже через тілесне душа швидко привертається до страху Божого. - Не маючи безкорисливости, душа не може звільнитися від бурі помислів і, не змусивши почуття вмовкнути, не досвідчить у думках миру. - Хто милує жебрака, той має Бога своїм виховником, і хто зубожіє заради Господа, той придбає невичерпні скарби. Бог нічого не потребує, але радіє, бачачи, що людина зберігає і шанує Його образ заради Творця. Коли ж хто просить у тебе те, чим ти володієш, не кажи у своєму серці: «Це збережу для своєї душі, щоб у ньому спочити, а братові Бог подасть необхідне в инший спосіб». Такі думки пристало плекати людям неправедним, які не знають Бога. Добрий і справедливий чоловік не запродасть своєї чести й не дозволить, щоб час благодати минав без діла. Потребуючому і вбогому подає Господь, бо Він нікого не полишає. Ти ж, відіславши прошака, ухилився від чести, яку дав тобі Бог, і віддалив від себе Його благодать.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
