 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Максим Ісповідник. «Бережися матері зол - самолюбства, яке є нерозумною любов'ю до тіла. Бо від нього з ілюзорною обґрунтованістю народжуються три перші родові пристрасті й несамовиті помисли, а саме: чревоугодництво, грошолюбність і марнославство. Вони виправдовують себе потребою тіла, а від них розбурхується ціле полум'я пристрастей. Ось тому необхідно надто остерігатися самолюбства й надзвичайно пильно йому протистояти. Адже, винищивши самолюбство, позбудешся і всіх його породжень. Пристрасть самолюбства навіює монахові цадити тіло й попускати йому в харчах під приводом збереження здоров'я і розумного його використання, щоб чернець потрохи хилився вбік та й упав до безодні сластолюбства. Мирянин саме тим, що є мирянином, дбає «про тіло задля похотей» (Рим. ІЗ, 14). - Початком усіх пристастей є самолюбство, а кінцем - гордість. Самолюбство - це нерозсудливе люблення тіла. Відкинувши його, відсічеш усі пристрасті, що від нього походять. Коли нехтуєш самолюбство - матір усіх зол, - то разом з ним відкидаєш усе, чим воно порочне: бо ж якщо не матимемо його, то й жодний вигляд чи слід зла не зможе в нас перебувати. Святий Теодор Едеський. Про самолюбство, що всіх ненавидить, правильно сказав хтось із премудрих: люта боротьба самолюбства, немов тиран, верховодить усіма помислами, трьома , з яких (сластолюбством, любов'ю до грошей і до слави) заполонює наш ум. Самолюбство, сластолюбство і любов до слави проганяють з душі пам'ять про Бога. Коли ж вона переривається, то в душі оселяється бунт пристрастей. Самолюбство може породити їх безліч, тому й коли хто вириває його з серця, то, за співдії Господа, легко візьме гору і над иншими пристрастями. Зазвичай із самолюбства народжується гнів, печаль, злопам'ятність, сластолюбство і непогамоване зухвальство. Та й ним переможений неминуче впаде від инших пристрастей. А самолюбством називаємо пристрасний стан і любов до тіла, що виявляється у задоволенні плотських бажань.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
|
|
