 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний авва Доротей. Преблагий Бог, знаючи нашу неміч і завбачивши, що по святому хрещенні ми грішитимемо, як і сказано в Письмі: «...помисли людського серця злі вже з молодощів» (Бут. 8, 21), - дав нам зі своєї доброти святі заповіді, щоб ми, якщо захочемо, могли знову очиститися їх дотриманням, і не лише від гріхів, а й від пристрастей. Бо гріхи - то одне, а пристрасті - инше. Пристрастями є: гнів, марнославство, сластолюбство, ненависть, зла похіть тощо. А гріхами є самі дії пристрастей, які людина докопує на ділі, тобто чинить тілом ті вчинки, до яких підбурюють її пристрасті, бо ж можна мати пристрасті, але не потурати їм. - Допоки пристрасті ще молоді, відкидайте їх одразу ж, поки вони не закоренилися й не укріпилися у вас та не стали вас гнітити, бо тоді вже доведеться багато постраждати від них. Адже ж одна справа - висмикнути маленьку билинку і цілком инша - викорчувати велике дерево. Преподобний Максим Ісповідник. Вважають, що є чотири причини, які змінюють стан тіла, подаючи уму пристрасні чи безпристрасні помисли. Цими причинами є: ангели, демони, повітря і їжа. Ангели змінюють тіло словом, демони - дотиком, повітря - своїми перемінами, їжа - якістю страв і напоїв, їх надлишком або вбогістю. Окрім цього, стан тіла ще змінюють пам'ять, слух та зір, коли душа знесе страждання, спричинені клопітними чи радісними обставинами. Потерпівши від цього, душа вчиняє переміну в тілесному стані. - Любов до багатства має три причини: сластолюбство, марнославство і невіру, яка сильніша за дві перші. Сластолюбний полюбляє срібло, щоб за його допомогою насолоджуватися, марнославний - щоб прославитися, а невіруючий - аби сховати й берегти його у страсі перед голодом чи старістю або недугою чи ж вигнанням, - сподівається-бо більше на срібло, ніж на Господа, що є Творцем і Благочинцем усього сотвореного. - Початком усіх пристрастей є самолюбство, а кінцем - гордість. Самолюбство - це нерозсудливе люблення тіла. Відкинувши його, відкинеш усі пристрасті, що від нього походять. - Ті, що живуть для самих почуттів, подібні до тварин, бо згубно вживають Божі творіння на догоду пристрастям. Ті, що не дослухаються до Слова Премудрости, яке для всіх явне, нехай пізнають і прославлять Бога через Його творіння, збагнувши: звідкіля ми, що ми та до якого кінця і куди ми прагнемо за допомогою видимого творіння. Вони ж бо цілий свій вік блукають у темряві, тримаючи у двох руках лише незнання про Бога. Преподобний Теодор Едеський. Що ми вичинили під дією пристрасти, про те й згадки збурюють душу пристрастями. Коли ж пристрасні спомини цілком уляжуться в серці, так, що навіть і не наближаються до нього, то це слугує ознакою відпущення колишніх гріхів. Бо доки душа пристрасно ставиться до чогось гріховного, доти знаємо, що в ній володарює гріх. Преподобний Филотей Синайський. Спочатку відбувається приступ (сутичка, дія, коли вкинений предмет вдаряється об те, на що його кинули), потім поєднання (здвоєння, предмет так сковує увагу, що зостається лише він та ним полонена душа), тоді - здруження - предмет, з яким душа зазнала сутички і який захопив увагу, збудив бажання, на що душа погодилася; після цього настає полонення - предмет, якого забажала душа, полонив її, провадячи до діла, немов зв'язану невільницю; і врешті - пристрасть - недуга душі, що частим повторенням (задоволенням одного й того ж бажання) і звичкою до діл, якими вдовольняється, прищепилася до неї (стала рисою характеру). - Ось терен для здобуття перемоги у внутрішній боротьбі. Полонення під час молитви і в час відпочинку є різним. Безперечно, пристрасть підлягає або рівносильному (на противагу їй) покаянню, або вічній муці. Хто ж протистоїть першому, тобто приступові, чи безпристрасно поставиться до нього, той воднораз відсікає усе сороміцьке. Ілля Екдик. Жагучим (страсним) є той, у кого потяг до гріха сильніший за помисел, навіть коли гріх ще не скоєний; сладострасним - той, у кого дія (енергія) гріха слабша за помисел, хоча пристрасть опановує його всередині; а пристрасним - той, хто добровільно, а радше навіть догідливо, прив'язаний до першого й до другого. - Той, кому невідомі різні гріховні порухи й збурення (хто їх не відчуває), був би безпристрасним. - Жагу (страсність) з душі проганяє молитва і піст; сладострастя - тривале стояння на молитві й мовчання; а викоренити пристрасність може безмовність та увага. - Безпристрасність утверджується пам'яттю про Бога. - Посеред живих мертвими тілом бувають усі, а мертвими для гріха лише ті, хто цілою душею його зненавидів. Не залишивши своїх сластолюбних побивань про чуттєве, пристрасний ум не зможе увійти крізь тісні молитовні ворота, натомість завжди безплідно страждатиме, обертаючись у тіні своїх клопотів. Преподобний Микита Ститат. Хто зненавидів душею і зрікся похоті плоті, похоті очей і житейської гордости - цих світських неправд, люблячи які, ми стаємо ворогами Богові, - той розп'яв для себе світ і сам розіп'явся для світу, зруйнувавши у своєму тілі ворожнечу поміж Богом і душею, та вчинив у них мир. Бо хто вмер для цих неправд, зрікшись плотського мудровання, - примирився з Господом, адже в умертвленні пристрастей знищив ворожнечу світу через розіп'яте задля нього життя й обцілував люблення Христа. Ось тому такий стає вже не ворогом Бога (а ним є друг світу), а Його товаришем, як той, що розіп'явся для світу і здатен сказати: «Для мене світ розп'ятий, а я - світові» (Гал. 6, 14). Святий Григорій Синайський. З усіх пристрастей є дві особливо жорстокі й важкі, коли вони опановують і розслаблюють душу, - це блуд і пригнічення духа, тобто лінивство. Вони тісно взаємопов'язані й поєднані, тому й боротися з ними і долати їх нелегко, а цілком позбутися їх для людини неможливо. Першою пристрастю сповнена пожадлива сила душі, проте обіймає вона обидві складові частини нашої природи - душу й тіло - розливаючи свою солодкість по всій плоті. - Друга пристрасть - лінивство, - утримуючи владичний ум, немов плющ, обвиває всю душу й тіло так, що ціла наша природа стає лінивою, млявою, неначе паралізованою. Ці дві пристрасті утікають (утім, поки не осягнеш безпристрасности, цілковито побороти їх не вдасться), коли душа в молитві отримує силу Святого Духа.. Вона, принісши відраду, силу та глибокий мир, втішає душу і вселяє в серці заспокоєння від тиранії цих двох пристрастей. Через пристрасть блуду, що є началом, володаркою і царицею насолод, найвищою насолодою насолод, і пристрасть лінивства, яке завжди йде з блудом у парі, проникли в життя всі пристрасті, зробивши нас нещасними. Преподобний Єфрем Сірійський. Пристрасті умертвлює покірливість; хто її здобув, той і здолав усі пристрасті.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
