 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Авва Доротей. Господь, сотворивши чоловіка, засіяв у ньому щось Божественне, немовби помисел, який, подібно до іскри, і світлий, і теплий. Помисел, який просвічує ум і показує йому, що добре, а що зле, зветься сумлінням, а воно є природним законом. Чинячи згідно з цим законом, тобто згідно із сумлінням, патріярхи і всі святі, що жили задовго до писаного закону, вгодили Богові. - Отож-бо намагаймося оберігати наше сумління, допоки перебуваємо в цьому світі, і не допустімо вчинків, за які воно б нас картало. Та й не станемо нехтувати навіть його найменші докори. Знайте, що, злегковаживши це мізерне й неістотне, переходимо до гребування великим. Бо коли хтось стане казати: «Що ж такого, коли я промовлю це слово чи подивлюся на ту або ту річ?», - то, власне, це «що ж такого в тому чи в цьому» нав'язує чоловікові погану звичку, і він починає нехтувати великим і важливим, зневажати своє сумління і так, скніючи у злі, потрапляє в небезпеку стати цілком нечулим. - Насамперед у всьому оберігатимемо наше сумління: і щодо Бога, і щодо ближнього, і щодо речей, та й коли щось говоритимемо або чинитимемо, переконаймося, чи воно згідне з Божою волею. А вже тоді, помолившись, скажемо й промовимо це і виллємо перед Богом нашу неміч, а Його благість у всьому нам допоможе. Старець Никодим Святогорець. Усіляко оберігай, брате, чистим своє сумління; і в думках, і в словах, і в ділах нехай буде воно завжди бездоганним, і нехай ніколи й ні за що не засуджує і не з'їдає тебе. Коли так чинитимеш, сумління у твоєму внутрішньому й у зовнішньому поступуванні набуде великої сили та, ставши над усім володарем, буде добре керувати твоїм життям. Чисте сумління зробить бездоганним і твоє життя: бо ж тоді воно стане чутливим і сильним до добра всупереч злу. Воно, за словом апостола, - закон, який Бог написав у серцях людей (див.: Рим. 2, 15) задля освячення їхніх доріг та їхнього проводу в усьому гідному. Покликаючись на цю науку Павла, святий Ніл дає кожному такий урок: «У всіх твоїх ділах керуйся сумлінням, немов світильником». - З чотирьох оглядів мусиш пильнувати власне сумління чистим: 1) щодо Бога; 2) щодо самого себе; 3) щодо ближнього; 4) щодо усіх речей, якими послуговуєшся. - Усе це відомо, нагадаю тобі лишень найголовніше. Щодо Бога - безнастанно пам'ятай про Господа і перебувай у Божій присутності. Будь свідомим, що водить й оберігає тебе Божа сила і провадить до того кінця, задля якого Він покликав тебе до буття. І самого себе й усе твоє посвячуй Йому на служіння і на славу Його імени. У Ньому живи, на Нього уповай і Йому передай свою вічну й дочасну долю. - Щодо самого себе - будь справедливим, віддавай належне кожній частині своєї природи: нехай твій дух, що шукає вічного й небесного Бога, панує над душею і тілом, покликання яких - забезпечувати земне життя. Душа, керована духом, нехай схиляє шию ума богоодкровенній істині і нею освічує всю царину свого пізнання: волю нехай зберігає підпорядкованою Божим заповідям, не допускаючи її схилятися до своїх бажань, які суперечать законові; серце нехай навчає віднаходити насолоду лише в речах божественних і в тому, що зберігає відбиток та слугує вираженням божественного. У цьому дусі нехай провадить свої справи та житейські і громадські порядки. Плоті давай необхідне і, дотримуючи в усьому строгої міри, візьми за закон: ніколи ні в чому не дбати «про тіло задля похотей» (Рим. 13, 14). Дотримуючись цього, будеш сам собі добрим керівником і справжнім благодійником для себе. - Щодо ближніх - шануй усіх, як Божі образи, усім доброзич і посильно благодій їм. Перед усіма впокорюйся і всім догоджуй у межах добра; з тими, хто радіє, тішся, з тими ж, хто побивається, журися; нікого не осуджуй і не зневажай навіть у думці чи в почутті; від тих, хто шукає в тебе поради чи повчання, не приховуй істини, якщо її знаєш. Проте сам нікому не нав'язуйся бути вчителем, найбільше пильнуй миру і згоди з усіма, будь готовий задля цього на будь-які жертви зі свого боку й усіляко уникай когось спокусити. Щодо речей - стався до всіх них дбайливо, як до Божого творіння, яке Він дає тобі для користування. Зберігай їх і вживай на Божу славу, будь задоволений усілякою за них платою і дякуй за це Господеві - ні в що не вдавайся і на все дивися, як на зовнішні способи й чинники, щоб вільно ними користуватися і не мати перепони у своїх добрих починаннях. Не допускай спочивати на них, як на хитких опорах, і не хвалися своїм. Не заздри чужому, не скупися і не марнотрать не на добре. - Усе це доводиться виконувати всім щоденно так чи инак, мало не на кожному кроці. Якщо так житимеш добре, то матимеш «добре сумління», наслідуючи апостола Павла (Євр. 13, 18).
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
