 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Авва Доротей. Бог сотворив людину на свою подобу, тобто безсмертною, свобідною та наділеною усілякими чеснотами. Коли ж вона, вкусивши забороненого плоду, порушила Його заповідь, то була покарана вигнанням із раю (Бут. 3) і, позбувшись свого природного стану, впала в неприродний і перебувала в грісі, люблячи славу, насолоди світу та инші пристрасті, бо вони вже володіли нею, адже ж сама людина віддалася їм у рабство через переступ. Тоді потроху почало зростати зло й запанувала смерть. Преподобний Йоан Касіян. Твердо утримуючи в думці відмінність між речами й ділами і знаючи, що немає справжнього добра, окрім чесноти, яка походить від Божого страху й від любови до Господа, а також що немає справдешнього зла, окрім одного - гріха віддалення від Бога, пильно простежмо, чи траплялося, що Господь або сам, або через когось иншого завдавав комусь зі своїх святих зла. Без сумніву, цього не знайдеш ніде. Бо ж нечувано, щоб хтось повергнув иншого в гріхи, коли той не бажає цього зла і противиться йому. А коли щось подібне відбувалося, то лишень з тим, хто сам у собі зачинав гріх, маючи нетверезе серце й розбещену волю. Так диявол, бажаючи повергнути в це зло праведного Йова, вдався до всіх хитрощів своєї злоби, позбавивши його багатства, погубивши дітей та й самого Йова від голови до ніг покривши ранами, - усе ж не зміг заплямити праведника гріхом, бо «у всьому тому» Йов утримався бездоганно і «не сказав нічого нерозважливого проти Бога» (Йо. 1, 22). - Усе суще у світі є трояким, тобто: добрим, злим і середнім. Ніщо в людських ділах не слід вважати суттєво добрим, окрім однієї душевної чесноти, яка, щирою вірою приводячи нас до Господа, заохочує невпинно припадати до цього незмінного добра. І навпаки: ніщо не варто вважати за зло, крім гріха, який віддаляє нас від благого Бога й пов'язує зі злим дияволом. А середнім є те, що можна віднести до тієї чи тієї сторони, судячи з якости й зі схильности особи, яка посідає, приміром, статки, почесть, владу, фізичну силу, здоров'я, вроду чи саме життя або й смерть, а також убогість, неміч плоті, напасті й таке инше. Бо ж і статки часто можуть служити добру чи злу, за словом апостола, який велів заможним цього світу «багатіти добрими ділами, бути щедрими, ділитися радо і тим робом збирати собі скарб - добру підвалину на майбутнє, щоб осягнути життя правдиве» (1 Тим. 6, 17-19). Але, знову ж таки, багатство може служити злу, коли його нагромаджують, щоб лишень закопати глибоко в землю, як і чинять скнари, або ж розтринькувати на розкоші й утіхи, а не для юристи нужденних. Преподобний Антоній Великий. Тому, хто не вміє розрізняти, де добро, а де зло, не пристало судити, хто з людей є добрим, а хто злим. Людина, що знає Бога, є доброю, коли ж не добра, отже, - не знає вона Господа, й ніколи не буде спізнана Ним (див.: 1 Кор. 8, 3), бо єдиним способом пізнання Бога є доброта. - Тих, хто не зацікавлений довідатися, що для них є корисним і що варто вважати добром, можна назвати не цілком здоровими. Ті ж, які, пізнавши Істину, безсоромно її заперечують, мають умертвлене пізнання: їхня натура стала скотоподібною - такі не знають Бога, та й душа їхня не осяяна світлом. - Благочестива людина не дозволяє злу закрастися до душі, а якщо в ній немає зла, то душа є безпечною і неушкодженою, і ні злісні демони, ні випадки не владні над таким чоловіком. Господь позбавляє його від лиха, і живе така людина безпечно під покровом, як богоподібна. Чи похвалить її хто - вона в собі посміється з такого, а чи ж знеславить инший - вона сама не борониться перед кривдником і не обурюється за образу. Преподобний Ісая Самітник. Допоки чоловік чинить зло, творити добра не може, а лишень знову ж таки робить зло під личиною добра. Преподобний Ісаак Сирійський. Прагнути доброхітного - діло охочого, а довершити його вибір - діло Боже. Тому й Божа поміч є для чоловіка необхідною. Тож пильнуватимемо, щоб як тільки зродиться в нас добре прагнення, одразу ж творили ми часті молитви, просячи не лише зіслати поміч, але і явити, чи благовгодне наше бажання Божій волі. Адже не кожне добре прагнення оселяється в серці від Господа, а лише те, що є корисним. Інколи людина бажає доброго, але Бог їй не сприяє в цьому, бо подібне прагнення може вселити і диявол - нам на шкоду, а не на користь; або й тому, що бажане діло ще не до снаги нам дати, доки не досягнемо відповідного до цього життя.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
