Християнська бібліотека - Воля і Божі заповіді Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Вибрані фрагменти з писання святих Отців та Учителів Церкви: Християнське життя за Добротолюбієм
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Воля і Божі заповіді
   

Повернутися до змісту книги "Вибрані фрагменти з писання святих Отців та Учителів Церкви. Християнське життя за Добротолюбієм"


Святитель Теофан Затворник. Той, хто покаявся, віддає себе на служіння Богові і служити Йому починає відразу ж, виконуючи заповіді та сповнюючи Його волю. Самі заповіді не важкі, але дотримування їх натрапляє на перепони в зовнішніх обставинах життя подвижника і насамперед у його схильностях і звичках. Трудівник працює сам, хоча й з Божою поміччю, покладаючись або на Його волю, або на повновладну дію Господа.

Преподобний Максим Ісповідник. Мета заповідей Спасителя в тому, аби звільнити ум від непоміркованости і ненависти й привести його до любови до Нього та до ближнього, від якої народжується світло святого діяльного пізнання.

- Одне ми чинимо для Бога за заповідями, а инше не за заповідями, а як добровільне приношення. За заповідями йдемо, коли любимо Бога, ближнього, а також ворогів, коли не чужо-ложимо, не вбиваємо... Якщо ж порушуємо це, зазнаємо кари. Коли бережемо дівицтво, живемо в безженстві, уникаємо володіння будь-якою власністю, практикуємо самітництво, то це - наша вільна жертва. Саме ці останні практики мають значення дарів - на випадок, коли через неміч ми не виконаємо якоїсь заповіді, то цими дарами умилостивимо нашого благого Владику.

- Господні заповіді навчають нас належно вживати середні речі, а благословив вживання чинить чистим стан душі. Такий стан породжує розсудливість, вона - безпристрасність, а від безпристрасности зроджується досконала любов.

Авва Таласій. Збережи заповіді - і віднайдеш спокій, - возлюби Бога - й осягнеш пізнання.

Преподобний Теодор Едеський. Як добре діло, що доконане не з істинної віри, цілком мертве та бездіяльне, так і сама віра, позбавлена праведних діл, не визволяє нас від вічного вогню. «Коли хтось Мене любить, - каже Господь, - то й слово Моє берегтиме» (Йо. 14, 23). Отже, коли любимо Господа і віруємо в Нього, засвідчимо це сповненням Його заповідей, щоб успадкувати вічне життя. Якщо ж погорджуємо Його повеліннями, яким кориться все сотворене, то як назвемося вірними ми - найповажаніші з-поміж усіх творінь та єдині непокірні велінням Творця і невдячні Доброчинцеві.

- Сповнення Христових заповідей самому Спасителеві не приносить нічого, бо ж Він ні в чому не має потреби і сам є подателем усіх благ. Ми добродіємо лише для себе самих, бо виконанням заповідей заслужуємо вічне життя і насолоджування невимовними благами.

Преподобний Симеон Новий Богослов. Бог від нас, людей, не вимагає нічого иншого, як тільки одного - щоб ми не грішили. Проте це не є виконанням Закону, а лише непорушним дотриманням образу й небесної гідности, у яких, перебуваючи за природою та несучи світлосяйну одіж Духа, ми перебуваємо в Бозі і Він у нас і стаємо богами і Божими синами за благодаттю і знаменуємося світлом Богопізнання, за словом: «Позначилось на нас світло лиця Твого, Господи» (Пс. 4, 7).

Преподобний Микита Стнтат. Якщо той, хто діяльно трудиться над сповненням заповідей, несподівано сповниться несказанною і невимовною радістю, та так, що сам переміниться якоюсь дивною і незбагненною зміною і, немовби позбувшись тілесного тягаря, забуде про їжу, сон та инші природні потреби, нехай знає, що це його відвідав Бог. Ці ж відвідини спричинюють у подвижників животворне умертвіння, уводячи їх у стан безплотних. Винуватцем такого блаженного життя є смирення, годувальницею і матір'ю - святе зворушення, другинею і посестрою - споглядання Божественного світла, престолом - безпристрасність, кінцем - Пресвята Тройця - Бог.

- Господь бажає, щоб ми, немов ті сарни, піднялися на високі гори Його заповідей і були спрагнені животворних вод Святого Духа. 

Иноки Каліст та Ігнатій. Мусиш знати, що за віру нашого Господа і за Його життєдайні заповіді ми маємо, коли це буде необхідно, радо погубити навіть власну душу, тобто не пощадити самого свого життя, як і велів Христос: «Хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр. 8, 35). Маючи такий намір, забуваючи те, що позаду, і змагаючи до того, що попереду (Фил. З, 13), прямуй своєю дорогою з Ісусом Христом, не озираючись (Лк. 9, 62).

[ Cкачати книгу: "Вибрані фрагменти з писання святих Отців та Учителів Церкви. Християнське життя за Добротолюбієм" ]

Купити книгу: "Вибрані фрагменти з писання святих Отців та Учителів Церкви. Християнське життя за Добротолюбієм" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!