 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Микита Ститат. Читання писань є одним для тих, які лише вступають у життя благочестя, иншим для тих, що вже осягнули половини успіху, і ще иншим для тих, хто доростає до досконалости. Для перших воно є хлібом Божої трапези, який укріплює серця на священні подвиги чесноти та подає міць для боротьби з духами, що діють у пристрастях. Цей хліб чинить подвижника мужнім борцем супроти демонів, бо ж сам воїн каже; «Ти наготовив передо мною стіл на очах гнобителів моїх» (Пс. 22, 5). Для других - читання є вином Божественної чаші, яке веселить їхні серця та силою помислів вводить подвижників у стан Божественного захоплення і переводить їх від мертвої букви писання у глибини Духа. Так ум породжує і здобуває пізнання, отже, і ці подвижники можуть казати: «... чаша Твоя, що упоює, - найкраща» (Пс. 22, 5-6). Для третіх же - читання є єлеєм Божественного духа, який помазує душу, приборкує та впокорює її багатством Божественних осявань та всю її підносить понад тіло, так що, вихваляючись, вона кличе: «Ти намастив оливою голову мою... І милість Твоя йтиме слідом за мною по всі дні життя мого» (Пс. 22, 5-6). - Святе Письмо можна осягнути лише духовно, і скарби, які в ньому криються, доступні Святим Духом тільки духовним. Душевна ж людина їхніх одкровень прийняти неспроможна (1 Кор. 2, 13-14), бо вона, окрім перебігу своїх помислів, не здатна ні думати про щось инше, ні прислухатися до того, що хтось говорить. До того ж такий чоловік не має Божого Духа, що досліджує Господні глибини і єдиний знає, що в Бозі (1 Кор. 2, 10). А має така людина чуттєвий дух світу, сповнений ревности, заздрісности та роздору, тому й заглиблюватися у зміст Писання і досліджувати його думки для неї є безумством. Отож, не маючи сили для розуміння Святого Письма, у якому весь зміст «Духом оцінюється» (1 Кор. 2, 14), байдуже, про Божественні чи про людські діла йдеться, такий чоловік кпить із тих, що «духовні речі духовними словами подають» (1 Кор. 2, 14). Та й не називає їх духовними і веденими Божим Духом, а викривлює і перетлумачує на свій лад (довільно розкриваючи духовний зміст у Письмі) їхні слова та їхнє розуміння для погибелі не лише своєї душі, а й инших. Духова ж людина не така: вона під дією Божого Духа «судить усе» (1 Кор. 2, 15), а її саму ніхто не судитиме - вона-бо має «задум Христовий» (1 Кор. 2, 15-16). Преподобний Йоан Ліствичник. Якщо ти провадиш діяльне життя, перечитуй аскетичні писання Отців (тобто про діяльне життя подвижників. – Прим. перекл.). Бо коли практикуватимеш те, про що довідався з писань, то читання усього иншого буде для тебе зайвим. Святий Григорій Синайський. Нехай не буде твоє читання ненаситним, бо найкраще в усьому дотримуватися міри: ні надто швидко, ані надмірно ліниво чи недбало, а благоговійно, уважно й розумно. Зміцнюючись корисним для душі читанням, ум приймає силу неухильно молитися. А безладне читання потьмарює і розслаблює ум та чинить його негідним для молитви. Преподобний Єфрем Сирійський. Одні вихваляються, що розмовляють з вельможами, князями і царями, а ти хвалися тим, що у Святому Письмі бесідуєш зі Святим Духом, бо Він промовляє через Писання. Читай пильно і старанно. Надзвичайно уважно зупиняйся на кожному слові і старайся не лише перегортати сторінки, а, якщо це необхідно, не лінуйся і двічі чи й тричі, ба навіть і кілька разів перечитати вірш, аби збагнути його силу. Сідаючи читати чи слухати того, хто читатиме вголос, насамперед помолися до Господа, кажучи: «Господи, Ісусе Христе, відкрий вуха й очі мого серця, щоб почути мені Твої слова і виконати волю Твою: "Відкрий очі мої і зрозумію всі чуда закону Твого" (Пс. 118, 18). Сподіваюся, Господи, що Ти просвітиш моє серце». Так моли Бога завжди, щоб Він просвітив твій ум і відкрив тобі силу своїх слів. Бо багато хто, поклавшись на власне розуміння, помилилися, і, «заявляючи, що вони мудрі, стали дурними» (Рим. 1, 22). Святі Варсанутій та Йоан. Завчаючи напам'ять псалми, не чванись, аби не став ти сповнювати повітря даремними словами, що послужило б для тебе осудженням. Боже слово є насінням добра; якщо воно перебуватиме в тобі безплідним, то ти сам зазнаєш осуду разом із тим, хто закопав талант. Преподобний Ісаак Сирійський. Якщо людина, читаючи значущі строфи, не заглиблюється в них, то і серце її залишається бідним (нічого не спізнає), і свята сила, що криється в ньому, гасне. А якщо людина потрудиться, щоб здобути чудне розуміння душі, то ця сила приносить серцю якнайсолодшу поживу. - Читай, перебуваючи в безмовності, щоб твій ум завжди підносився до Божих чуд. - Читай Євангеліє, яке Господь заповів для пізнання усього Всесвіту, щоб твій ум поринув у Божі чуда. - Без пильного читання не знатимеш тонкощів помислів. - Вино зігріває тіло, а Боже слово - ум. - Допоки людина не прийме Утішителя, вона потребує Божественних Писань, щоб пам'ять про благе закарбовувалася в її думці, а прагнення до добра обновлялося постійним читанням й оберігало душу від тонкощів гріховних доріг. Бо така людина ще не здобула сили Духа, яка викорінює помилковість й утримує при собі корисну для душі пам'ять про певні речі. Коли ж сила Духа зійде на душевну силу, що діє в людині, то замість закону Писань закорінюються в серці заповіді Духа. Тоді людина вчиться в Нього тайно і не потребує послуговуватися якимось повчальним середником. Бо допоки серце навчається від предмета, услід за навчанням крадеться помилка і забуття, коли ж науку подає Дух, то пам'ять залишається неушкодженою. - Не помолившись і не попросивши в Господа помочі, не приступай до слів таїн, що скриті у Святому Письмі, а насамперед промов: «Дай мені, Боже, прийняти силу, яку містять слова Письма». Молитву ж уважай за ключ до істинного смислу сказаного в Писанні. Авва Доротей. Коли душа є нечулою, корисно часто читати Святе Письмо і зворушливі слова богоносних Отців, а також пам'ятати про Страшний суд, відхід душі і про лячні темні сили, які зустрінуть душу як співучасники її зла, скоєного протягом цього короткого й злиденного життя. Преподобні Варсанутій та Йоан. Писання проказане духовно, тілесна ж людина розуміти духовного не може. Тому, бесідуючи, радше вдаватимемося до отцівських слів та почерпнемо користь, яку вони несуть. Однак і ними послуговуватимемося помірковано, пам'ятаючи, що: «В багатомовності гріха не бракує» (Прип. 10, 19). А щоб при цьому не піддатися писі й самовихвалянню помислів, пам'ятатимемо: не виконавши того, про що говоримо, - мовимо це собі на осудження. - За своєю властивістю вода м'яка, а камінь твердий. Але коли на камінь, що лежить під жолобом, крапля по краплі стікає вода, то мало-помалу вона підточує кам'яну брилу. Так і Боже Слово є м`яке, а наше серце жорстке. Проте, часто чуючи Слово Господнє, людське серце відкривається прийняттю Божого остраху. Преподобний Максим Ісповідник. Коли щось написано, то написане воно або для власної пам'яті, або на користь иншим, або задля одного й другого, чи комусь на шкоду, а може, напоказ чи з потреби. Хто ж пише, будучи похваленим, задля слави та показности, той втрачає свою нагороду й жодної користи від цієї праці не матиме ні тут, ні у прийдешньому віці, а буде він осудженим як облесник і лукавий викрадач Божого слова.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
