 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Єфрем Сирійський. Ціле Святе Письмо ублажає (благословляє) лише тих, які йдуть вузькою дорогою, а тим, що ступили на дорогу широку й простору, повсюди віщує горе. Тому залишмо широку дорогу, що провадить до згуби, і ступімо на путь вузьку, аби, доклавши трохи трудів тут, на землі, царювати повік. Потрудімося, маючи завжди перед очима Того, Хто гряде судити живих і мертвих, та безнастанно пам'ятаючи про вічне життя, безкінечне царство, співмоління з ангелами й перебування з Христом. Ідімо дорогою вузькою і тісною, люблячи скруху, щоб перебувала в нас пам'ять про смерть та щоб уникнути нам осудження, адже сказано: «Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати» (Лк. 6, 25). «Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись» (Лк. 6, 21). Зазирнімо в могилу і побачмо там тайни нашої природи - купу кісток та оголених черепів. Дивлячись на них, уздрімо там самих себе. Де краса цього цвіту, де миловидність обличчя? Роздумуючи про це, полишімо плотські пожадання, аби не посоромитися нам у час спільного воскресіння мертвих. Преподобний Атоній Великий. Прокиньмося зі сну, допоки перебуваємо в цьому тілі, зітхнімо над собою й оплакуймо себе з цілого нашого серця вдень і вночі, щоб визволитися від цих страшних і безконечних тортур, стогону, плачу й туги. Остерігаймося увійти крізь просторі ворота розлогою дорогою, яка провадить до згуби, хоча багато хто прямує нею. Ми ж увійдімо в тісні ворота й підімо вузькою дорогою, що веде до життя, дарма що мало хто йде нею. Ті ж, які йдуть, - це істинні трудівники, що одержать за свої труди винагороду з радістю й успадкують Царство. - Якщо ж хтось ще не готовий, благаю його не баритися, поки не проминув час, щоб у слушну хвилину не виявити відсутности єлею, та ще й тоді, коли не буде нікого, хто б хотів його продати. Адже саме так трапилося і з тими п'ятьма нерозумними дівами, які не мали в кого придбати єлей. От тоді вони заголосили, кажучи: «Господи, Господи! Відчини нам! А Він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю» (Мт. 25, 11-12). І це трапилося з ними не через що инше, як через лінивство. Бо ж по приході молодого нерозумні діви прокинулися й почали заходитися, але даремно - Господар дому встав і замкнув двері, як написано. Наведу вам ще й инший, подібний до цього приклад. Коли Ной увійшов у ковчег разом зі своїми синами й невістками та ввів туди тварин і птаство, то замкнув двері, щоб не доступили до нього води потопу, які було наслано та тих, що творять зло, і вже не розчиняв їх більше ані не дозволяв своїм синам дивитися не це жахітливе видовище, що було карою нечестивим. А тим більше ці злі, коли вже двері були замкнені, не могли увійти до ковчега, щоб перебувати разом із праведними, а згинули лихої години у водах потопу через свої лінощі й непокірливість. Адже ж упродовж тої сотні літ, коли тривало і будівництво ковчега, Ной закликав їх до гідного життя, але ніхто не звертав на це уваги не прислухався до його голосу, тому й загинули. Святий Теодор Едеський. Ту дорогу, яку Христос і наш Бог назвав у Євангелії вузькою і прикрою, потім Він же назвав любим ярмом і легким тягарем (Мт. 7, 13; 11, ЗО). Яким чином одне й инше, яке видається супротивним, поєднується в одному? Так, за своєю властивістю ця дорога є нещадною і важкою, але за доброю волею тих, які її торують, та за благими сподіваннями вона для добролюбних душ радше бажана, мила й солодка, аніж скорбна. Тому ти й бачиш, що ті, які обрали цю вузьку і прикру дорогу, йдуть по ній з більшою готовністю, ніж по розлогій і широкій. Послухай, що каже блаженний Лука про апостолів, які після побиття батогами «вийшли... з синедріону, раді» (Ді. 5, 40-41). Але ж не така властивість батога - не солодкість і радість він спричиняє, а скорботу й біль. Якщо ж заради Христа були солодкими батоги, то хіба дивно, коли заради Нього й инші терпіння чи ушкодження плоті є такими ж?
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
