 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Святе Передання, яке містить повноту вчення про тайну Триєдиного Бога, - це низка першоджерел, серед яких канон священних книг Нового і Старого Завіту та твори святих Отців й Учителів Церкви. Ці джерела належать до єдиного життя Церкви, яку провадить Святий Дух, діючи в ній та надихаючи священних авторів. «Читаючи Біблію, Отці читали не стільки тексти, скільки живого Христа, і Христос розмовляв із ними; вони приймали Слово, як приймають євхаристійний Хліб і Вино, і Слово несло в собі глибину Христа» . Тому годі знайти авторитетніших наставників у пошуках розуміння слів Святого Письма, як також кращого дороговказу тим, хто прямує до святости. Серед багатющого пласту святоотцівської писемної спадщини східної Церкви чи не найпопулярнішою пам'яткою є антологія аскетично-містичних текстів, що об'єднана під заголовком «Філокалія» , або «Добротолюбіє» . Це зібрання фрагментів та писань 36 авторів IV - XV ст., що творили молитву серця та провадили виснажливу, але благодатну внутрішню боротьбу з невидимим ворогом, плекаючи чесноти задля здобуття вічної нагороди - співцарювання з Христом. Значною мірою «Філокалія» є синтезом містичного досвіду східного християнства, тому вона не лише скарбниця християнської мудрости, а й відображення життя, що запрошує розділити цей досвід. Заохочуючи всіх християн до глибшого вивчення свято-отцівського передання Церкви, усвідомлюємо, що ця спадщина є надзвичайно багатою і різноманітною і, головне, не завжди доступною для більшости зацікавлених Читачів. Тому видається доцільним ознайомлювати шукачів духовного слова з ученням віри, що його несли богонатхненні письменники, за допомогою фрагментів їхніх творів. Такою є мета нашого видання. «Християнське життя за Добротолюбієм» - це переклад українською мовою праці настоятеля Казансько-Богородичного чоловічого монастиря отця архимандрита Ювеналія, що побачила світ 1930 року в м. Харбині і відтоді зазнавала ще кількох перевидань російською мовою. У книзі тематично згруповано вислови авторів «Добротолюбія», що стосуються до різних сфер духовного життя християнина. Аби Читач, що відразу не звертається до ширшого контексту вміщеного в нашому виданні фрагменту твору, міг краще зрозуміти певні духовні реалії, про які йдеться в тих чи тих уривках, ми подали примітки або пояснення в самому тексті до складних для зрозуміння явищ і термінів. Утім, треба пам'ятати, що кожен із авторів «Добротолюбія» був наділений чітко окресленою індивідуальністю та мав власний стиль висловлювання, а, окрім цього, писання різних авторів часто адресовані «своєму читачеві» з урахуванням історичної доби та її потреб. Так, наприклад, св. Антоній Великий скеровував своє слово до духовних дітей - ченців різних монастирів, св. Єфрем Сирійський зазвичай проповідував мирянам та повчав їх, а св. Максим Ісповідник виступав відважним ревнителем істинности віри у викритті єретичних учень та строгим наставником життя у покаянні. Один із сучасних подвижників назвав «Добротолюбіє» Христовими вустами. Тож запрошуємо і нашого Читача прислухатися до слова, «що виходить з уст Божих» (Мт. 4, 4), та зачерпнути з цього джерела, біля якого живилися спраглі богомудрого поучення давні й сучасні святці, прямуючи своєю дорогою до досконалости у Христі.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
