Любов все вистоїть…

Рената Сусанна Яросік

Кожен з нас хоче бути коханим і хоче кохати. Ми шукаємо любові у людині і хочемо також давати її людині. На перших етапах любов більше зосереджується на чуттєвому досвіді, потім вона повинна стати стилем життя, який, згідно зі Святим Письмом, полягає як на незаподіянні ближньому зла, так і на чиненні близьким особам добра.

Ідеально було б дійти до такого стану любові, про який пише св. Апостол Павло у Першому Посланні до Коринтян, де любов терплива, лагідна, вона все зносить, не шукає свого, не бешкетує (1 Кор 13, 1).

Проте кожен з нас має очі і вуха. Бачить і чує все, що діється навколо. І не тільки навколо себе, але, передусім, у ньому самому і у власній родині. Ми знаємо, як ставимося щодня до самих себе і ближніх нам осіб. Ми часто вирішуємо щоденні проблеми з криком, словесною або фізичною агресією. Насильно хочемо змінити все, що назовні: чоловіка, дружину, начальника чи начальницю, дітей, учнів, колег і кожного, хто не пасує до нашого бачення світу, поведінки, стилю. Щодня ми переживаємо страх, пов'язаний з різноманітними небезпеками. Це можуть бути страхи перед відкиненням, перед несприйняттям з боку іншої людини, перед критикою. Не маючи у собі міцного почуття власної цінності, ми намагаємося різними способами приховати правду про самих себе, платячи за це високу ціну – втрату здоров'я. Іноді зі страху ми втрачаємо прийняті до тих пір цінності і чинимо всупереч християнській системі цінностей. Як часто наші невпорядковані емоції, рани, нагромаджені роками образи ведуть нас до різноманітних залежностей. Не тільки ті, чиї зовнішні симптоми помітно неозброєним оком: алкоголізм, вживання наркотиків чи паління. Це можуть бути залежності всіх видів. Ми стаємо залежними від іншої людини, кави, солодкого, Інтернету, а також від своїх емоцій, наприклад, злості чи ненависті. Шукаємо винних у нашій ситуації, бо не здатні прийняти правду, що це ми загнали себе у залежність, зневолення, у наше особисте дно страху або образи. Легко приймаємо роль жертви, входимо в роль скривдженої особи. У емоціях, переносячи провину на когось іншого або на ситуацію, ми не робимо спроб вийти з нашого дна, не намагаємося щось змінити. Змінити не когось зовні, а змінити єдину особу, на яку ми маємо хоча б якийсь вплив. Змінити самого себе.

Який зв'язок це може мати з любов'ю? З тою справжньою любов'ю, здатною до величезних самопожертв? Ісус Христос дає нам сильне і вимогливе вчення на цю тему. Він дав його у заповіді любові Бога і ближнього: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як Себе Самого.” (Лк 10, 27). У цій заповіді на першому місці стоїть сказане наприкінці – як себе самого. Що це означає? Це значить, що так, як я ставлюся до себе, як себе сприймаю, який є сам для себе – такий буду для ближніх. У цій заповіді наявна вимога працювати над собою, над своїм характером, над зміною самого себе. Ми передаємо іншим те, що маємо всередині нас. Не може бути й мови про любові до Бога та іншої людини, якщо ми не працюємо над любов'ю до самих себе. Тут не йде мова про розвиток егоїзму, мова йде про роботу в напрямку емоційно-духовної зрілості. Про роботу над собою через пізнаня правди про себе, про віддавання своїх проблем Богу і співпрацю з Ним під час прибирання нашого внутрішнього сміття. Це можна порівняти з біблійним підняттям зі сну, і слідом за Апостолом Павлом сказати «вже пора вам прокинутись із сну».” (Рим 13, 11), щоби бачити Христа і за ним слідувати: «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!” (Еф 5, 14).

Програмою, що дозволяє прийняти таке ставлення до себе, є курс «Нарешті жити – 12 кроків до повноти життя». Цю программу у Варшаві започаткувала Спільнота Подружжів у кризі СИХАР як конкретну допомогу чоловікам і жінкам, що знаходяться у подружній кризі. Однак, вона скерована до всіх осіб, які бачать, що не справляються зі своїми проблемами чи то в подружніх стосунках, чи то на роботі, чи то в будь-якій іншій сфері життя, і хочуть вийти з цих важких ситуацій, починаючи зі зміни самих себе. Сутність цього курсу полягає у тому, щоби навчитися визнавати правду про себе, а не «викривати правду про іншого». Це означає, що кожен з членів групи на семінарі ділиться власним досвідом, пережиттям, емоціями, говорить про себе, а не, наприклад, про свого чоловіка чи дружину. Дуже важлива і невід'ємна частина роботи у програмі – це визнання власного безсилля щодо проблеми, яка непокоє і докучає. Погоджуючись з тим фактом, що ми самі не здатні впоратись з власними проблемами, страхами, образами, непрощеннями, невпорядкованими емоціями.

Прийняття цього і довіра наших проблем Христу ніби скидає нас з престолу гордині, на якому ми сидимо, і, закохані у власну ілюзію сили, ми не впускаємо Його до нашого життя, стверджуємо, що самі впораємося. Однак виявляється, що кінець шкоди, заподіяної вам, сім'ї, дітям, не закінчується. Відданість Ісусу Христу призводить до внутрішнього спокою і впевненість в тому, що Він впорається з моєю слабкістю, залежністю, поневоленням. Під Його чуйним, люблячим плащем я можу здійснити подальшу працю над пізнанням і зміною себе.

Програма «12 кроків для християн» включає наступні етапи подорожі до свободи, про яку часто говорив св. Апостол Павло, до якої нас визволив Христос своїм втіленням, смертю і воскресінням. (див. Гал 5, 13):

1. Визнаємо, що ми безсилі проти нашої залежності і наших проблемі. Що ми не можемо самі впоратися з нашим життям.

2. Повірили, що сила, більша за нас, може відновити нам духовне здоров'я.

3. Вирішили присвятити нашу волю і наше життя Божій опіці, настільки ми Його розуміємо.

4. Зробили радикальний і відважний моральний підсумок у глибині нашої душі.

5. Без приховування визнали Богові, самим собі та іншій людині суть наших помилок.

6. Стали повністю готовими до того, щоби Бог звільнив нас від всіх недоліків характеру.

7. Покірно звернулися до Нього, аби Він забрав усі наші недоліки.

8. Зробили список людей, яких ми скривдили, і готові відшкодувати вчинене їм зло.

9. Особисто відшкодували всім, кому було можливо, за винятком тих випадків, коли б це знову зранило їх або інших.

10. Надалі ведемо моральний рахунок, відразу визнаючи вчинені помилки.

11. Завдяки молитві та медитації ми прагнемо до більш досконалих стосунків з Богом, наскільки Його розуміємо, просимо лише про пізнання Його Волі стосовно нас та про силу для її виконання.

12. Духовно відроджені в результаті цих кроків, намагаємося нести послання іншим людям і виконувати ці правила у всіх наших починаннях.

Кожен з кроків програми, розміщений у спеціально підготовленному підручнику, наповнений біблійними цитатами, в основному фрагментами з Євангелії та послань св. Апостола Павла. Всі кроки та закладені в них міркування спрямовують наш духовний погляд на Христа, оскільки мета програми полягає у зціленні і наближенні до Ісуса Христа, який є єдиним Цілителем душі і тіла, єдиним вирішенням проблем людини. Завдяки роботі над собою через молитву і медитацію прагнемо, аби слідом за Апостолом Павлом сказати: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал 2, 20). Приймаючи участь у програмі, треба усвідомлювати, що це Христос зцілює нас, звільняє від внутрішніх залежностей і ран, це Він веде нас до спасіння.

Приймати участь у програмі можуть дорослі незалежно від віку. Особливо це рекомендується для осіб, що потрапили у родинні конфлікти, що борються з внутрішніми труднощами, осіб, схильних до ізоляції, лякливих, зранених у дитинстві, або якщо вони просто хочуть змінити своє життя на краще. Участь у семінарах передбачає певну готовність до ділення своїм життєвим досвідом у групі. Якщо працювати у програмі з рішучістю і залученням, то можна очікувати, що плодом семінарів «12 кроків» буде краще розуміння себе, своїх почуттів, повернення спокою і піднесення духа, покращення стосунків у сім'ї і більша внутрішня свобода. Одним словом – навернення, яке є процесом, щоденним вибором дороги слідування за Христом.

В Одкровенні Ісус Христос говорить: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною». (Од 3, 20). Йоан Павло ІІ у своїх проповідях багато разів повторював «Не бійтеся! Відкрийте двері Христу». Варто боротися за любов, за місце для Христа у своєму житті, не втікати від проблем у залежності й образи. Особам, зацікавленим участю у семінарах «12 кроків» Б, рекомендуємо сайт www.12krokow.sychar.org. Там ви знайдете всю потрібну інформацію стосовно самої програми і запису на участь у семінарах.

[ Повернутися до змісту книги: Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Скачати книгу (PDF): Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Джерело: sychar.org ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!