Бог розлучає подружжя тільки через смерть

Поміщаємо текст авторства Cлуги Божого о. Олександра Возного. Слова повні євангельского радикалізму. Це лист до парафіянина, який уклав новий цивільний зв'язок.

Дорогий брате, від доброго створіння дізнався про Ваші труднощі [...]. Мені здається, що я зобов'язаний Вам допомогти. Передусім, у зрозумінні ситуації, а далі у пошуку тих сил, які можуть Вам допомогти з неї вийти.

Ви уклали дійсний шлюб з першою дружиною і з нею пов'язані, незважаючи на те, чи ще хочете жити разом чи вже ні. Не ви з'єдналися, але з'єднав Вас Бог, а Бог розлучає подружжя лише через смерть.

Звідси жінка, з якою Ви пізніше зійшлися і маєте з нею трьох дітей, не є Вашою дружиною, і називати її дружиною, а себе чоловіком завжди буде пустими словами.

Нелогічно було б думати, що Ви могли потрапити до Неба, але не прийняти спочатку таких самих відчутів, які має Господь Бог, тоді Ви навіть на небі відчували би себе не на місці, тобто не були б щасливим. Небо не було б для Вас Небом.

Що, в світлі сказаного вище, Ви маєте робити у своїй ситуації? Передусім, потрібно перестати вважати так звану Вашу другу дружину законною, тобто не співжити з нею як з дружиною. Ви її кохаєте? Адже кохати означає бажати комусь добра і добро чинити. А схиляти когось до гріха, наражати його на засудження, щоб у цьому гріху помер, це – примарна любов, самолюбство. Отже, потрібно, щоби Ви ту жінку, з якою зв'язались, почали по-справжньому любити, це означає бажати їй добра, рятуючи від засудження через те, що схиляєте її до розлучення.

А що буде з дітьми? А що відбувається з дітьми Вашими і Вашої дружини? Згідно із природним законом батьки мають обов'язок не тільки дбати про дітей, годувати та одягати, але також і виховувати. На чому полягає виховання? На повчанні і доброму прикладі, а конкретніше – на навчанні дітей справжньої любові. Кого діти мають любити? Того, хто є найдостойніший любові – Бога. А оскільки Бог хоче, щоби ми також любили ближніх, хоча вони не раз того не варті, дитина повинна вчитися любити Бога і ближнього. Чи батько або мати, які не люблять Бога, не люблять взаємно одне одного (бо спокушають одне одного згрішити, відтягають чужого чоловіка від дружини і навпаки), можуть своїх дітей навчити любові до Бога та ближнього? Такі батьки можуть бути лише «годувальниками» своїх дітей, але ніяк не вихователями. Можуть дітей «тренувати», привчати до зовнішнього порядку, але не можуть виховувати. Якщо Ви або жінка, яка з Вами живе, мати Ваших трьох дітей, насправді любите їх, мусите перестати робити їм гірше тим, що разом живете. Мусите розійтися і цим дати добрий приклад, що хоча людською справою є згрішити зі слабкості чи засліплення, та можна порвати з гріхом. Натомість тривати в гріху та виправдовуватися, що не можна перестати грішити, – це диявольська справа.

Якщо Ваша, так звана, друга дружина насправді Вас кохає, вона повинна підтримати Вашу ініціативу і радіти тому, що відірве Вас від гріха, якщо Ви підете від неї і повернеться до своєї законної дружини. Повинна хотіти перепросити Вашу дружину за те, що деякий час у засліпленні відтягала Вас від неї. Якщо не здатна цього вчинити, це значить, що по-справжньому Вас не кохає, бо тягне на осудження, а в поганому сенсі любить саму себе. Тобто вона – егоїстка і своїми діями може вчинити, що її діти, беручи з неї приклад, коли виростуть, будуть розривати свої подружжя.

Якщо Ваша законна дружина не хотіла б Вас прийняти і Вам довелося б жити «без жінки», то чи було б це нещастям? Життя у стриманості не шкодить здоров'ю. Не можна жити без їжі, але без жінки можна. Так важче? Можливо. Але хто сам створює проблеми, повинен відповідати за свої діх. Можливо хтось Вам сказав, що «священики не живуть у чистоті, а її від інших вимагають». Отже, чи Вам у пеклі буде приємно через те, що за товариша будете мати такого нещасливого священика, який зрадив Господа Ісуса заради тілесних утіх? Може, Ви скажете, щоб «жити у стриманості треба бути святим». Можливо, це певною мірою правда. Але хто 2/3 свого життя тяжко грішив має якось ту 1/3, яка йому ще була дарована, виправити. Якщо Ви мене послухаєте, побачите, що на цьому світі будете ще в змозі сказати до Бога «Отче», з радістю дивитися просто на Пресвяту Хостію під час Адорації Пресвятого Таїнства. Не рвіть цього листа, а ще раз прочитайте з роздумами через місяць. І не говоріть, що важко. Тим хто прагне повернутися до Бога, насправді перешкоджає диявол, але їм допомагає Пресвята Богородиця, яка розтоптала голову змія.

о. Олександр Возний
Джерело: „Любіть одне одного!” № 2/2015, с. 28–29.

О. Олександр Возний жив у 1910-1983 рр.. Під час ІІ Світової війни був в'язнем концентраційного табору у Дахау, а пізніше – заарештований владою комуністичної Польщі. Протягом 38 років був настоятелем парафії св. Йоана Кентійського, у Познані. Як душпастир відзначався ревністю і покорою, сильно піклувався про парафіян і надзвичайно важливу роль приділяв Таїнству сповіді. Для того щоб посповідатися у нього люди приїжджали з усієї Польщі. Він мав дар розпізнавати людські душі. Особливим чином дбав про подружжя і родину – був піонером передшлюбних курсів і сімейних консультацій. Говорив, що таємницею його святості була покора і молебень до Господньої муки. Його духовним стражданням і душпастирською турботою були позашлюбні зв'язки. Людям, які перебували у них, завжди говорив правду.

Парафіяни відразу після смерті о. Олександра Возного почали молитися за його заступництвом і отримували чимало благодатей. 24 січня 2014 р. Познанський митрополит, арх.. Станіслав Гандецький, за згодою Апостольської Столиці, розпочав беатифікаційний процес.

Укладений і доповнений шлюб не може бути розв'язаний жодною людською владою і за жодної причини, окрім смерті.

Кодекс Канонічного Права 1141

«Вражений від розмови з сорокалітньою жінкою. Дуже гарна, має чудову роботу. Протягом років жила з чоловіком без шлюбу. Мають сімнадцятилітнього сина. Три роки тому відкрила Христа. Протягом цих років дозрівала до рішення: залишає «чоловіка». Втрачає дитину (тобто зовнішньо, бо не буде жити разом). Залишається без роботи, на яку влаштував у себе «чоловік», а тепер позбавив її цієї праці. Втрачає житло. Нічого не хоче. Буде мешкати десь у найманій квартирі. Все, щоб спасти вічне життя…»

О. Петро Павлюкевіч

[ Повернутися до змісту книги: Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Скачати книгу (PDF): Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Джерело: sychar.org ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!