Християнська бібліотека. Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар». Надія – чому є такою важливою у нашому житті?. Християнська бібліотека. Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар».
І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Надія – чому є такою важливою у нашому житті?
   

Апостол Павло запевняє: «Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим 5, 5). Християнська надія – це ніщо інше, як дія Святого Духа у житті людини. Вона укорінена у воскресінні Ісуса Христа і опирається на Божій обітниці вічного життя.

Християнська надія:

• це довіра Богу, яка не знає міри і обмежень;

• наполеглива і не перестає покладатися на вірність, яку обіцяв Бог;

• це сила людини, яка походить від Бога;

• залежна від нашого духовного розвитку; тим що утруднює чи взагалі унеможливлює життя надією є страх і цинізм;

• має бажання і очікування щодо зміни майбутнього;

• з'являється, коли ми відчуваємо неспокій, де мають місце болісні переживання;

• стоїть на варті вірності і захищає перед розпачем;

• знає більше, ніж може зрозуміти;

• ніколи не здається;

• додає відваги у стражданні;

• це уповання, що існує можливість творчої переміни

• єднається зі свободою, служить Добру;

• може народитися у зустрічі з іншою людиною;

• потребує віри, відваги і терпливості;

• перебуває у нашому нутрі, а не в тому, що нас оточує;

• під час страждань послаблює напругу страху і неспокою;

• її сила міститься у Божому Слові і Його обітниці, що Він залишиться вірним людині;

• допомагає жити людині, надає їй моменти щастя, але не звільняє від життєвих турбот, трудів і нещасть;

• не є звичним станом душі, а народжується лише у постійному і рішучому серці;

• спрямовує серце на майбутнє, навіть якщо розум каже, що вже все втрачено;

• завжди спонукає нас до дій, нівечить наш спокій, вириває з рівноваги;

• не дає дозвіл людині на безпорадну бездіяльність;

• пробуджує нашу амбіцію, відповідає за наші плани і прагнення осягнути великі речі (сила духа);

• з вірою говорить про остаточне здійснення наших мрій, однак, не знає, у який спосіб Бог це вчинить (нерідко буде це відбуватися через поразку);

• це переконання, що людське життя має глибокий сенс, навіть якщо часом важко його помітити;

• вірить у перемогу добра над злом, у здійснення Божих обітниць;

• вказує людині напрямок – Живого Бога;

Безнадія, страх, розпач, зухвала довіра

Св. Тома Аквінський розрізняє два види безнадії: зухвалість i розпач. Людина відчуває себе розбитою, коли не бачить жодного виходу, не відкриває жодного сліду очевидності і стає над прірвою розпачу, оточений сумнівами. Розпачі товаришує також пасивність. Надія ж спонукає нас до дій. Це вона пробуджує наші амбіції, вона відповідає за наші плани і прагнення осягнути високі речі. Духовність надії вказує на стосунок всіх наших діянь до вічності. Одночасно запобігає як розпачі, так і невідповідному розумінню довіри, яка робить так, що людина замість того щоб навернутися, зухвало вірить в силу Божого Милосердя і надалі продовжує грішити.

Учень Ісуса Христа – людина надії

Св. Йоан Павло ІІ 12 червня 1987 р., під час своєї промови до молоді, на Вестерплатте сказав: «Для християнина ситуація ніколи не є безнадійною. Християнин – людина надії». Промовив також такі слова: «Пам'ятайте, що життя тут на землі є дорогою і тільки дорогою, нічим більше; є дорогою до неба, бо людина створена не для землі, але для неба». Вацлав Гавель сказав: «Надія – це не те саме, що оптимізм. Це не переконання, що щось має вдатися. Але впевненість, що щось має сенс, незалежно від того, чи нам вдається, чи ні».

Опрацювали: Мірка, Малгоша, Андрій на підставі між інших текстів о. Юзефа Пєржхальського стосовно надії – http://pierzchalski. ecclesia.org.pl/index.php?page=01&id=01-01


[ Повернутися до змісту книги: Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Скачати книгу (PDF): Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Джерело: sychar.org ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!