Християнська бібліотека. Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар». Надія – чому є такою важливою у нашому житті?. Християнська бібліотека. Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар».
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Надія – чому є такою важливою у нашому житті?
   

Апостол Павло запевняє: «Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим 5, 5). Християнська надія – це ніщо інше, як дія Святого Духа у житті людини. Вона укорінена у воскресінні Ісуса Христа і опирається на Божій обітниці вічного життя.

Християнська надія:

• це довіра Богу, яка не знає міри і обмежень;

• наполеглива і не перестає покладатися на вірність, яку обіцяв Бог;

• це сила людини, яка походить від Бога;

• залежна від нашого духовного розвитку; тим що утруднює чи взагалі унеможливлює життя надією є страх і цинізм;

• має бажання і очікування щодо зміни майбутнього;

• з'являється, коли ми відчуваємо неспокій, де мають місце болісні переживання;

• стоїть на варті вірності і захищає перед розпачем;

• знає більше, ніж може зрозуміти;

• ніколи не здається;

• додає відваги у стражданні;

• це уповання, що існує можливість творчої переміни

• єднається зі свободою, служить Добру;

• може народитися у зустрічі з іншою людиною;

• потребує віри, відваги і терпливості;

• перебуває у нашому нутрі, а не в тому, що нас оточує;

• під час страждань послаблює напругу страху і неспокою;

• її сила міститься у Божому Слові і Його обітниці, що Він залишиться вірним людині;

• допомагає жити людині, надає їй моменти щастя, але не звільняє від життєвих турбот, трудів і нещасть;

• не є звичним станом душі, а народжується лише у постійному і рішучому серці;

• спрямовує серце на майбутнє, навіть якщо розум каже, що вже все втрачено;

• завжди спонукає нас до дій, нівечить наш спокій, вириває з рівноваги;

• не дає дозвіл людині на безпорадну бездіяльність;

• пробуджує нашу амбіцію, відповідає за наші плани і прагнення осягнути великі речі (сила духа);

• з вірою говорить про остаточне здійснення наших мрій, однак, не знає, у який спосіб Бог це вчинить (нерідко буде це відбуватися через поразку);

• це переконання, що людське життя має глибокий сенс, навіть якщо часом важко його помітити;

• вірить у перемогу добра над злом, у здійснення Божих обітниць;

• вказує людині напрямок – Живого Бога;

Безнадія, страх, розпач, зухвала довіра

Св. Тома Аквінський розрізняє два види безнадії: зухвалість i розпач. Людина відчуває себе розбитою, коли не бачить жодного виходу, не відкриває жодного сліду очевидності і стає над прірвою розпачу, оточений сумнівами. Розпачі товаришує також пасивність. Надія ж спонукає нас до дій. Це вона пробуджує наші амбіції, вона відповідає за наші плани і прагнення осягнути високі речі. Духовність надії вказує на стосунок всіх наших діянь до вічності. Одночасно запобігає як розпачі, так і невідповідному розумінню довіри, яка робить так, що людина замість того щоб навернутися, зухвало вірить в силу Божого Милосердя і надалі продовжує грішити.

Учень Ісуса Христа – людина надії

Св. Йоан Павло ІІ 12 червня 1987 р., під час своєї промови до молоді, на Вестерплатте сказав: «Для християнина ситуація ніколи не є безнадійною. Християнин – людина надії». Промовив також такі слова: «Пам'ятайте, що життя тут на землі є дорогою і тільки дорогою, нічим більше; є дорогою до неба, бо людина створена не для землі, але для неба». Вацлав Гавель сказав: «Надія – це не те саме, що оптимізм. Це не переконання, що щось має вдатися. Але впевненість, що щось має сенс, незалежно від того, чи нам вдається, чи ні».

Опрацювали: Мірка, Малгоша, Андрій на підставі між інших текстів о. Юзефа Пєржхальського стосовно надії – http://pierzchalski. ecclesia.org.pl/index.php?page=01&id=01-01


[ Повернутися до змісту книги: Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Скачати книгу (PDF): Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Джерело: sychar.org ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!