Антирозлучна ментальність – свідотства

Свідоцтво Мажени – соціального працівника

«Ніколи не радила розлучення»

Вже протягом п'яти років працюю в службі соціальної допомоги, зустрічаюсь з найважчими випадками, оскільки займаюся сім'ями в яких присутнє домашнє насильство. Моїм обов'язком є передати ретельну інформацію про те, які чоловік/дружина має можливості, щоб забезпечити своє благо і благо дітей, пояснити чим відрізняється розлучення від сепарації, коли є необхідність юридичного врегулювання ситуації подружжя. До цього часу не можу назвати жодну ситуацію, де розлучення було б кращим рішенням або надавало ліпший захист перед стороною, що проявляє насилля.

Тут хотіла б поділитися цікавим досвідом. Отже, у 2012 році у всіх 17-ти подібних ситуаціях в котрих було насилля (блакитна карта) у 100% одружені пари після отримання повної інформації погоджувалися на сепарацію, хоча спочатку у більшості випадків планували подати на розлучення. В одній ситуації жінка, що зазнала насилля, після розмови зі мною погодилася на сепарацію, а незадовго до судового засідання змінила своє рішення на користь розлучення, бо так порадив їй куратор (Навіщо Вам сепарація? Не краще відразу взяти розлучення?), тому в тому випадку дійшло до трагедії. Її чоловік, втративши будь-яку надію, вчинив самогубство.

Я помітила, що така моя позиція у роботі має значний вплив на інших співпрацівників, котрі також у складних ситуаціях показують одруженим парам, котрі потребують допомоги, що сепарація дає не гірше розв'язання. Коли п'ять років тому я розпочинала працювати у Центрі Суспільної Допомоги, тоді взагалі не говорилося про сепарацію, а найчастіше до уваги брали лише розлучення.

Мажена.

Свідоцтво Вальдека – юриста

«Не допомагаю при розлученні»

Як юрист взагалі не беруся вести справи про розлучення, за винятком таких справ коли у гру входить захист сакраментального подружжя. У таких ситуаціях представляю та підтримую ту сторону, яка не погоджується на розлучення або яка, у крайньому разі, прагне сепарації.

Переконаний, що розлучення не дозволяє по-справжньому розв'язати проблеми одружених, але їх поглиблює, приносячи з собою чимало інших негативних наслідків, яких не було б, якби не розлучення. Мій досвід показує що занадто часто «рішення» про розлучення приймається без будь-яких спроб врятувати шлюб. А вже коли триває процес, під впливом сильних емоцій та тиску, який приносить з собою ця ситуація, особа, що прагне розлучення, усіма способами намагається виправдати свої дії і будь-якою ціною отримати очікуваний результат.

Вальдек.

Свідоцтво Дороти

«Не можу погодитися на розлучення»

Мала можливість розмовляти зі священиком-екзорцистом і отримала від нього такі поради:

• Не можу погодитися на розлучення
• Маю боротися за нього як людина, так як можу (тут мова йде не про боротьбу такого типу: «я тобі зараз покажу», тільки в такий спосіб, щоб під час слухань виявляти помилки нерозуміння та брехні).
• Маю і надалі молитися за свого чоловіка.
• Маю на нього чекати і бути готовою на його повернення

Священик-екзорцист на моє питання про те, що всі говорять мені: «Людина має вільну волю», відповів: «Так, кожна людина має вільну волю, але твій чоловік вже не має «вільної волі», адже не таку волю давав йому Бог». Тому також констатував, що я мушу боротися за цю його вільну волю і про те, щоб повернувся до вільної волі яку дав йому Бог. Боротися за чоловіка не означає знищити його, а – просити інших людей доброї волі, щоби мудро допомогли йому у його наверненні.

У той самий час мала можливість розмовляти з іншим священиком-екзорцистом. Вони обидва ствердджували, що за чоловіка потрібно боротися – про його навернення та звільнення від всіх тих поганих речей.

Я лише проста людина, і мої відповідають тому, що відчуваю всередині себе. Якби хотіла боротися так як це вміють інші, то мій чоловік міг би дуже сильно поплатитися, і то в кожному аспекті. Він зробив чимало поганих речей, але я їх не чіпаю, а на суді лише обороняюся. Це неприємний та дуже важкий для мене час. Це тільки коротке пояснення щодо боротьби.

Дорота.

Свідоцтво Андрія

«Ні в чому не звинувачував свою дружину»

Під час перебігу судового процесу розлучення через позов дружини, я ні в чому її не звинувачував, визнав свої власні помилки яких дійсно допустився, в яких мене у своєму позові звинувачувала дружина, та не дав згоди на розлучення, обгрунтувавши це своєю любов'ю до неї і вірністю присязі, яку склав перед Богом.

Не хотів вести боротьбу у суді, не хотів вказувати на її помилки ані звинувачувати її, тому що сильно кохав дружину. Через кілька років знайшов уривок Послання св. Апостола Павла до Коринтян, де Апостол суворо забороняє боротьбу у світському суді: «А то брат з братом судиться, а й перед невірними! Вже це взагалі для вас пониження, що судитеся між собою. Чого б вам радше не стерпіти кривди? Чого б вам радше не зазнавати здирства? Ви ж, навпаки, самі кривдите та обдираєте, та ще й братів!» (1 Кор 6, 6-8).

Зізнаючись у власній провині і водночас не погоджуючись на розлучення, я уникав боротьби і дав свідчення правді, любові і вірності Таїнству Шлюбу, вірності собі та моїй дружині, за що й дякую Богові.

Андрій.

[ Повернутися до змісту книги: Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Скачати книгу (PDF): Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Джерело: sychar.org ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!