Різдво святого Івана Хрестителя (проповідь)

РІЗДВО СВЯТОГО ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ

Апостол: Рм 13, 11-14,4 Євангеліє: Лк 1, 1-25.57-68. 76. 80

Сьогоднішнє свято присвячене святому Іванові Хрестителю -найбільшому із пророків. Спаситель сказав, що між народженими від жінок не було більшого від Івана (пор. Мт 11, 11). Про зачаття і народження Івана Хрестителя знаємо з Євангелія. Народження Предтечі відбулося не з бажання батьків - вони були вже старші і втратили всяку надію на нащадка; це сталося за особливою Божою ласкою. Коли Ангел сповістив Захари, що його жінка приведе на світ сина, він не повірив, бо був уже старий і жінка його Єлизавета була вже на схилі віку. Отже, з цього випливає, що Господь є Творцем людського життя, а людина - співучасником за Його волею. Бог посилає пророка на світ, бо він має виконати особливе завдання - приготувати прихід Месії і кликати людей до покаяння. А щоб гідно виконати це велике завдання, Хреститель був сповнений Святим Духом уже лоні матері.

На берегах Йордану звучав голос Предтечі, закликаючи людей до покаяння. Люди з різних куточків Палестини приходили до нього, каялися зі своїх гріхів, а Іван хрестив їх водою на покаяння. Його хрещення відбувалося разом із проповідуванням Божого слова. Він говорив до людей: "Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем" (Мт 3, 11). Іван, пророк, закликав людей до покаяння могутніми промовами: "Покайтеся, бо наблизилось Небесне Царство" (Мт 3, 2). З того часу, коли святий мешканець пустелі проповідував і хрестив у Йордані, минуло майже 2000 років, але його слова стосуються і до людей сучасного світу: "Покайтеся, змініть спосіб життя, спосіб думання, викиньте із серця все, що лукаве, живіть згідно з Божими заповідями, якщо хочете увійти в Царство Боже, що є серед вас".

Сьогоднішній світ заливає хвороба матеріалізму, гонитва за насолодами та становищем у світі. Це охоплює майже всіх людей. Такий спосіб знищує духовне життя, духовні вартості. Люди втрачають почуття гріхів, не хочуть каятися за них і біжать хтозна-куди, віддаляючись від Всевишнього. Христос словами Євангелія закликає людей до покаяння і застерігає: "...але як не покаєтесь, усі загинете так само" (Лк 13, 5).

Мати Божа у своїх об'явленнях також кличе до покаяння і попереджує: якщо люди не покаються, то накличуть на себе покарання через грішне життя. Однак переважна більшість людей глухі на ці заклики, вони живуть своїм земним життям, котре скоро минає, "а про скарби на небі не дбають". Деяким людям видається, що заклик до покаяння стосується не до них, а до когось іншого. Апостол Іван говорить, що ми всі грішні, але ті, що ходять у темряві, не бачать своїх гріхів (пор. 1 Йо 2, 11). Треба вийти на світло науки Євангелія, аби побачити свої провини. Тоді зрозуміємо, що заклик до покаяння стосується і до нас. Покаятися - значить покинути своє грішне життя й почати жити виконанням Божої волі, звернути з дороги, яка веде до покарання, а піти дорогою, яка провадить до неба.

Усі хочуть жити щасливим життям у небі (Царстві Божім), але чомусь не всі каються за свої провини й не живуть праведним життям. Покаяння вимагає зусиль волі і тривалої наполегливої праці, а люди хочуть жити легким життям, життям, до якого звикли. Не бажають зміни на краще. Аби жити по-новому, треба навчитися думати по-іншому, а це вимагає певних зусиль. Слід змінити напрям своїх думок, переконань, свої ідеали і світогляд. Аби жити згідно з наукою Євангелія, треба пізнати цю науку, прийняти її і правильно зрозуміти. Дорога до Царства Божого вузька й терниста, тому не кожен хоче нею йти, а звертає на широкий, битий шлях легкого життя (пор. Мт 7, 13-14). Боже Царство здобувають силою, переборюючи свої злі нахили, спокуси диявола та принади світу. Щоб жити в Царстві Божім, треба зберігати його закони, передусім - закон взаємної любові, любові до всіх, навіть до ворогів, - як навчав Ісус. Треба, щоб наше серце було наповнене любов'ю до Бога, до всіх людей і всього створеного. Це наше завдання - вчитися любові все життя. Найвищою формою любові, котру можна спостерегти на землі, святий Іван Золотоустий вважає любов до ворогів. Хто не має такої любові, той наражається на велику небезпеку - ввійти у гнів з Богом. Так бажає Господь, щоб ми нашу любов до Нього доводили любов'ю до наших ближніх, до всіх, не поділяючи й не вилучаючи нікого з нашої любові. Кожен із нас може легко перевірити себе, як він любить Бога, звертаючи увагу на любов до сусідів, близьких і знайомих. Хто гнівається - далекий від Бога. Тому не приймає Господь молитви, аж поки людина не примириться з Ним через примирення зі своїм братом, сестрою, кожною людиною, до котрої відчуває ненависть, не любить її і обходить боком (пор. Мт 5, 24). Придивімося до нашого серця, що там живе, хто перебуває в його нутрі, - і ми зрозуміємо потребу змінити наше серце, а значить, і наше життя. Людина любить дивитися в дзеркало, захоплюватися і втішатися своєю красою, чепурити себе, аби належно виглядати, але не бажає заглядати в дзеркало свого сумління і свого серця. Трудно людині зустрічатися зі собою, коли на серці залягають грішні провини. Коли ми всі повернемося до Бога, коли любов наповнить наші серця - тоді запанує Царство Боже на землі. Люди бажають жити щасливим і радісним життям у взаємній любові, у мирі, радості і згоді.

Святий Іван Хреститель закликав людей до примирення з Богом не тому, що він їх не любив за їхні гріхи, а тому, що бажав для них найбільшого добра - жити в мирі з Господом. Адже багатства, задоволення, втіхи, здоров'я й сила минуть, а Божий мир і любов залишаться навіки. Він не посідав жодного добра, але володів багатством найвищого ступеня - любов'ю до Бога. "Життя Йоана було одним постом: він не мав ні постелі, ні стола, ані клаптика обробленої землі, ні запряженого вола, ні хліба,... нічого зі звичайних потреб для життя (св. Ів. Золотоустий, "Про чесний хрест", п. 2). Однак був найбільшим з усіх пророків і навчає нас своїм життям, що Бога треба й можна любити усім, хто забажає. Тому нехай кожна людина оглянеться довкола себе й побачить, що є перешкодою у прямуванні до Божої любові та до неба, й усуне всі перепони. Святий Іван Хреститель довів, що без найнеобхідніших речей можна обійтися, але без любові до Бога не можна розраховувати на щасливе життя в іншому світі, до котрого так невмолимо наближаємося. Хтось скаже, що він, Предтеча, не мав сім'ї, тому не дбав про потрібні до життя речі. Але інший варіант: він мав душу і вважав, що дбати про її спасіння - першочергове діло. Нехай приклад життя святого Пустельника допоможе нам збагнути мету нашого життя і з честю здобувати її. Святий Предтече Господній Іване, допоможи нам щиро каятися за наші гріхи й здобувати Небесне Царство!

с. Шутово, 2007.

Джерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді

[ До змісту книги: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Cкачати книгу: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Купити книгу: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Читайте також: Християнські проповіді ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!