Проповіді на четверту неділю після Зіслання Святого Духа

"Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої -життя вічне в Христі Icyсі, Господі нашім" (Рм 6,23).

Правдиве обличчя гріха - це смерть. Він умертвляє духа людини для життя з Богом, і дуже прикро, що ми цього часто не розуміємо. Гріх можемо порівняти з темнотою, в котрій перебуває людина, що засіла глибоко в печері й не бачить сонця, а воно світить й приносить радість, дає життя. Вину за гріхи ми скидаємо на державу, тяжке життя, обставини... Дуже часто стається так, що ми стоїмо у храмі, виконуємо "зовнішні" обов'язки та приписи поведінки в церкві, але далекі від того, щоб бути самими собою й свідчити глибоку віру в Бога. Така постава не є християнством, вона руйнує наше життя. Ось цей сотник, про якого розповідає Євангеліє, котрий прийшов до Ісуса, маючи владу в руках, розуміє, що від його ставлення залежить праця та добро, а в цьому випадку й життя підвладних йому людей. Упродовж нашого життя спілкуємося з людьми, що оточують нас, роблять для нас багато добра, котрі не є нашими слугами, а ми, натомість, любимо їх чомусь менше, аніж сотник свого слугу. Біля нас наші рідні, батьки, можливо, нам і до них бракує любові, а ще гірше, коли ми їх ніби не зауважуємо чи завдаємо їм різного роду прикрощів. Вчімося від сотника цінувати іншу людину. Він навчає нас любові до ближнього, навіть до того, хто є чимось залежний від нас. В історії із сотником не знаходимо, що слуга просить його про оздоровлення, натомість, відчуваючи відповідальність за підвладного, сотник сам виявляє ініціативу, подібно, як Пресвята Богородиця зробила на весіллі в Кані Галилейській, коли забракло вина (пор. Йо 2, 3). Чесність і віра сотника врятували слугу, повернули йому здоров'я, а гріховність та самолюбство - руйнують людей і знищують життя, навіть найближчих.

Господь постійно випробовує, наскільки міцною є наша віра в Його любов і всемогутність. Усе наше життя є суцільним випробуванням. Кожен наш день є пробою, щодня ми чинимо вибір і стаємо своїм життям на бік Творця або проти Нього. Нас випробовують радість і горе, благословення і падіння, вірність і невірність Всевишньому... Бог завжди залишає людині вибір, навіть якщо це бунт проти Нього, слідування за гріхом. Ось таку свободу дає нам Господь, тому що любить нас та цінує нашу волю.

Ісус Христос, прийшовши у світ і взявши на Себе наші гріхи, подолав провалля між людьми і Богом. "Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі... був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші... і його ранами ми вилікувані" (Іс 53, 4-5). Ісус через покірне й добровільне виконання волі Небесного Отця та через свою смерть переміг гріх, а покорою переміг гордість. Хоча Він є всемогутнім Богом і міг по-іншому спасти людей, однак постановив так, що Його прощення ворогам і смерть - перемагають ненависть. Христос воскрес і живе сьогодні, і "той самий навіки" (пор. Євр 13,8). Він показує дорогу до дому Отця. Немає такої слабкості, проблеми, якої Він не зміг би перемогти. Поза Ним немає спасіння. Тільки Він може звільнити нас від слабкості, а від нас залежить наша співпраця з Господом. Маємо давати можливість Ісусові змінювати наше серце, пускати Його у всі сфери нашого життя, довіряти Йому.

Якщо будемо йти за Ісусом - Він постійно буде показувати щось нове, святе, де нові проблеми легко з ним переможемо, а гріх буде посоромлений. Спаситель бажає, щоб ми були вільні. Ми можемо мати мир, якщо Бог буде в нас і між нами. Не важливо, де я є і що переживаю, головне - пережити це з Богом, довіряючи Йому; приходячи і розповідаючи Йому усе так, як це зробив сотник. Бог хоче бути з нами в кожній ситуації нашого життя. Хоче вивести нас на свободу. Його силою можемо подолати зло в собі.

"Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!" (Мт 8, 13). Не можна спирати свою віру на почуття та власні вигадки. Почуття змінюються, вони не постійні. Опорою нашої віри має бути Слово Боже. Бог вірний, Його слово надійне і правдиве, бо Він - єдина Правда (пор. Йо 14, 6). Хіба Творець не є достойний, аби довіритися Йому до кінця без будь-яких умов? Наша довіра до Нього є відповіддю на Його любов. Віра дозволяє нам більше бачити і сподіватися проти надії. У житті християнина ніколи немає безвихідної ситуації. Може бути важко, але пам'ятаймо, що є вихід із кожної ситуації, тому довіряймося Ісусові, а Він виведе нас із найважчих умов на праведну дорогу. "Знайте: Господь предивне своєму святому робить; Господь почує, коли візву до нього" (Пс 4, 4).

Джерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді

Рекомендуйте цю сторінку другові!

ЧЕТВЕРТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА