Проповіді на дванадцяту неділю після Зіслання Святого Духа

Кожна дозріла особа має свої справи, свої проблеми та потреби. Перед різними людьми вони різні, дуже часто неоднакові, навіть кожного дня. Юнак, котрий прийшов до Ісуса, став з питанням та потребою здобути вічне щастя. Він дуже правильно вчинив, що прийшов радитися до Спасителя, котрий найкраще може вказати кожній людині дорогу, яка допровадить до вічної радості (пор. Йо 6, 68). Варто звернути увагу на те, що це була людина юного віку, котра поставила собі таке правильне запитання про вічність.

Нам не відомо, у який спосіб цей чоловік набув такого великого багатства. Євангеліє не розповідає про це, мабуть, батьки залишили йому спадщину, і, можливо, він був заможний, але сирота, або хтось інший подарував йому майно, бо в юному віці трудно доробитися такого значного маєтку. Однак це було його багатство, тому він мав вирішити, послухати Ісусової поради чи ні. Зважаючи на сказане вище, маємо право здогадуватися, що цей молодий чоловік не здобув цього добра своїми мозолями, навпаки, він докладав великих зусиль та мозолів, щоб не позбутися його. Чому юнак прийшов радитися до Ісуса? Тому, що знав Його як Учителя та довіряв Йому. І це був юнак, який знав заповіді та практикував жити заповідями від дитинства (пор. Мт 19, 20), але відчував у душі брак та бажання чогось вищого. Однак виникає запитання: життя згідно із заповідями було вигадкою самого юнака чи це було правдою? Ісус не заперечив жодним словом, коли юнак твердив, що виконував заповіді до цього часу. Коли б це було не так, то Спаситель не радив би йому досконалішої

дороги життя. Юнак прийшов з відвагою до Месії, і той відверто радить йому, як продовжити його правильну життєву духовну дорогу. Господь запропонував йому прийти до Нього, коли він усе продасть і роздасть бідним, щоб потім разом йти до вічності. Але спочатку все ж таки конкретно було запропоновано позбутися майна, а потім уже стати учнем Христа. Така порада вселила сум у серце молодої людини, тому що він більше любив земне добро, ніж слідування за Спасителем. Юнак став перед вибором: убоге життя з Божим Сином чи матеріальний достаток і разом з тим певна вага в цьому світі. На цей раз перемогло те, що зовнішнє і тимчасове. І тут виявилося, що чоловік не наважився до кінця довіритися Господові. Цікаво було б знати, якої поради чи відповіді очікував юнак, коли зближався зі своїм питанням до Господа? Яка відповідь була б прийнятна йому? На що він був готовий? А можливо, він очікував похвали за виконування заповідей, котрої так і не почув з уст Ісуса?

Юнак запитав Христа, що доброго має чинити, щоб не розминутися з вічним та щасливим життям. І Син Божий відповідає, що добрим є тільки Бог. Можливо, це був делікатний натяк Спасителя, що це той, хто говорить з тобою, - Господь (пор. Йо 9, 37). Насмілюся здогадуватися, що Ісус відкривав юнакові очі на покликання стати Його учнем ще й тому, що почав говорити з ним про заповіді, котрі юнак бажав пізнати, аби переконатися, що саме вони дають життя вічне. До певної міри хлопець був готовий іти за Христом, але виявилося, що він дуже прив'язався до матеріальних речей, які стали великою перешкодою в прямуванні за Христом. Серце юнака надмірно приросло до земних цінностей, він пробував злетіти, але, мабуть, не нитка, а канат володіння добром тримав його при землі. Тому Ісус вимовив строгі слова, що багатому трудно ввійти в Небесне Царство.

Управління майном вимагає багато часу, а коли майно велике, то й весь час забирає в людини. Такі особи не мають часу думати про щось духовне, а живуть тільки мріями, що настане день і вони налагодять своє духовне життя. Учні вельми здивувалися, тому що вважали володіння майном за Боже благословення. І коли пригадаємо, наприклад, Авраама, що посідав велике майно, то це.був святий чоловік, про котрого неодноразово згадує Ісус Христос. Значить, у Бога можливо, щоб навіть дуже багата людина освятила й вчинила свою душу спасенною. Але спасають не багатства й достатки чи посідання визначних посад, а віра та любов до Бога.

Хто цей юнак? Це - образ кожного з нас, що до певної міри щось виконуємо, та коли йдеться про серйозні речі, ми, люди, частіше готові все залишити, щоб тільки зберегти себе. Це образ посвяченої особи й мирянина, котрі роблять певні постанови, запитують Христа, отримують конкретну відповідь, але не приймають її у життя, щоб йти за нею. Це - люди, що мають свої меркантильні інтереси, а Бога тримаються тільки для прикриття. Багато таких сьогодні знайдемо і в рясах, і мирян, котрі вміють про Бога говорити, але не бажають і чути про те, щоб Господь втрутився в їхнє життя. Зустріч юнака з Ісусом не принесла йому жодного результату, навпаки, пішов сумний. Так радісно почав розмовляти з Ісусом і запитував..., однак кінцевий висновок Христа засмутив його. Юнак не зміг у пропозиції Спасителя побачити шляху до нового та щасливого життя.

Чого навчає нас цей текст зі Святого Писання? - Щоб ми не вважали матеріального добра за мету свого життя. Добро має нам служити, і ним необхідно ділитися, допомагаючи бідним. Заповіді Божі потрібно знати та сумлінно їх виконувати. Ми маємо щоденно молитися до Святого Духа, щоб пізнати волю Небесного Отця, і докладати зусиль, аби виконати її. Наша дорога - це йти з Ісусом Христом, несучи з любов'ю щоденні хрести життя. Завжди потрібно прямувати до вищої мети, не зупинятися на досягнутому. Хай у всьому доброму благоволить нам наш любий Спаситель!

Монастир сестер Студиток, с. Верхні Гаї, 03.09.2006.

Джерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді

Рекомендуйте цю сторінку другові!

ДВАНАДЦЯТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА